ОБЄНАЙТЕ В СКЛАДНІ БЕЗСПОЛУЧНИКОВІ. ЗАПИШІТЬ ЇХ І ПОСТАВТЕ ПОТРІБНІ РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ. 1)Я глянув у вікно. Надворі була справжня хуртовина
2)Ніхто в цій порі вже не сподівався снігу. Абрикоси відцвіли. Почали цвісти вишні..
3)І ось посипав сніг. Білі клапті його звисали на молодих листочках дерев
4)Особливо важким тягарем упав він на берези. Вони позгинались мало не до землі.
5)Уже по-весняному гріло сонце. Повітря було тепле.
6)Але раптом назустріч південному вітру подув крижаний північний. Заклубочились снігові хмари.
7)Проте весна була сильніша. Вона полоснула по снігові дощем.Сніг розтав.
8)Каштани розправили молоді листочки. Берези поволі випрямилися. Вишні ж цвіли, ніби їх вкривали не клапті снігу, а білий вишневий цвіт.

На полотні зображений пасічник, колишній запорожець, який літнім днем ​​в саду, в тіні дерев, пригощає гостя — козака-запорожця. Запорожець сидить з бандурою біля куреня і розповідає про свої походи. Перед ними на землі розстелена скатертина з частуванням. До козака дружина господаря привела дітей, щоб показати гостю. Дівчинка постарше поводиться вже впевнено, а хлопчик у білій сорочці соромливо мне в руках шапку. Напевно, і господар, і гість задумалися в цю хвилину про те, що хлопчина незабаром стане козаком, а значить, захисником Вітчизни. Нас досі захоплює величезна майстерність живописця, який зумів втілити на полотні дихання минулого життя; так само зачіпає нас сором’язливість хлопчика перед гостем із Запоріжжя — відважним козаком, лицарем України, захисником свободи.

У багатобарвності й могутності рідного слова втілено красу людини -
творця мови, садівника прекрасного на землі. Рідне слово окрилює нас духовністю,
любов'ю до пісні, до матері.
Для кожного народу рідна мова - найдорожча. У мовну скарбницю нашого
народу несуть красу душі й пламінь рідного слова найкращі письменники. Скількома
словами вони користуються? Звернімося до творчої спадщини геніального Кобзаря.
Словник мови поетичних творів Тараса Шевченка охоплює більше десяти тисяч слів,
а прозових - понад двадцять із половиною тисяч. Хіба вдалося нам підрахувати
всі слова у творах Шевченка, виявити словниковий запас великого поета? Немає
сумніву, що наш Кобзар володів й іншими словами української мови, хоч у художній
творчості їх не використовував.