Об’єднати прості речення у складнопідрядні 1. Я славлю сонце над землею.
Воно сяє тисячею вогнів.
2. У вікно вільно пливуть ніжні пахощі чорнобривців.
Ці квіти насадила перед хатою мати.
3. Вийшов у двір Петро і побачив велику крижану бурульку.
Вона звисала з даху.
4. Попереду за річкою танули ліси.
Вони тягнулися звідси і вгору понад
річкою.
5. За народними повір’ями, саме в ніч на Івана Купайла можна знайти таємничу розрив-траву.
Ця квітка вказує на різноманітні скарби.

Добро завжди перемагає зло-це ми знаємо з дитинства. На мій погляд, справжня перемога та, яка несе добро людям.Добро перемагає зло,тому що добрі справи краще ,ніж злі.Я завжди буду на стороні доброти,бо добро - це найкраща якість в людині.Кожен вибирає свій шлях,хто хороший,хто поганий.Кожен повинен знати, що здійснюючи добрі вчинки ти робиш на світ трохи краще.Благі справи йдуть на благі наміри.Чим красивіше світ,тим краще ми сами.Прежде ніж зробити погану справу,подумай, чи буде тобі від цього добре.

На одній лісовій галявині росла собі маленька жовта Кульбабка. До Кульбабки за смачним нектаром прилітали різні комашки: метелики, бджілки, джмелики. І Кульбабці дуже подобалось дивитися як вони літають високо в небі. „Ось би мені так колись політати, високо-високо, як метелик...” мріяла собі Кульбабка. А її сестрички квіточки тільки з неї сміялися: „Як же ти полетиш? Ти ж квітка, ми квіти не ходимо і не літаємо, а ростем, міцно тримаємось корінням до землі”. Та кульбабка не зважала і продовжувала мріяти...
А чутки про дивну мрію Кульбабки дійшли до лісової Феї. І лісова фея вирішила здійснити мрію кульбабки. Фея прилетіла до кульбабки, сіла на її ніжні жовті пелюсточки і запитала: „Чи це правда, Кульбабко, що ти мрієш літати?”. „Правда, – несміливо відповіла квіточка, – це моя найбільша мрія”. „Я можу здійснити твою мрію, – сказала лісова Фея, – але для того, щоб полетіти тобі доведеться спочатку померти...”. „Померти? Як це померти?”, здивувалась кульбабка. А лісова фея пояснила: „Твій гарний жовтий зів’яне, засохне, але на його місці розквітне нова квітка, біла і пухнаста, як твоя душа.” Кульбабка задумалась на хвилинку, а тоді відповіла: „Добре, я згідна”. 
І справді ще до вечора гарна жовта квітка зів’яла, але наступного дня кульбабка розквітнула новою квіткою: кругленькою, білою і пухнастою. А коли подув легенький вітерець, Кульбабка полетіла маленькими пушинками „Ой як гарно, я лечу-у-у-у...”, тішилась кульбабка, джмелі і метелики тільки дивувались. А там де падали білі пухнастики виростали нові кульбабки, які вміли літати.