I. 1. Мабуть, то й буде ідеальне суспільство майбутнього, коли потребою для кожної людини стане робити для іншої тільки щось добре, приємне, корисне, може навіть самопожертовне. (О. Гончар) 2. He можна, кажуть, людин а подобрішати завжди можна. (О. Гончар) 3. Всяке трапитись може на довгім віку. (О. Підсуха) 4. Ти мене, кохана, проведеш до поля, я піду — і, може, більше не прийду. (М. Рильський) 5. Невже і справді неминучість є у чергуванні радості і лиха? (Л. Первомайський) 6. Справді, краще в ріднім краю хоч і кості положить, ніж в чужині в супокою, хоч би і в достатку, жить. (І. Франко) 7. Трудно розказати, для чого, власне, нам потрібна мрія і що вона таке, та, певне, в світі ніхто живий без мрії не прожив. (Леся Українка) 8. На жаль, світ побудований так, що щастя людства здобувається ціною чиїхсь страждань. (О. Довженко)
Після холодної зими, нарешті, настає довгоочікуване потепління. В ясний весняний день зовсім не хочеться сидіти в приміщенні. Хочеться вийти на вулицю та просто гуляти, дихати свіжим повітрям, грітися під ласкавим сонечком, слухати спів птахів гати пробудження природи. Весняний день наповнює повітря ароматами мокрої землі, молодої зелені, перших квітів.
Весна запанувала в світі. Під променями теплого сонця швидко тане сніг, лише подекуди в тіні ще збереглися невеликі крижані острівці. Весело стукає по підвіконнями весняна крапель. Швидко підсихають калюжі на асфальті, а земля вкривається зеленим килимом свіжої трави. День став довшим, теплішим, більш сонячним. Віє південний вітер та гонить по небу білокрилі хмари, і тоді їхні великі тіні швидко біжать по землі. Звідусіль чується спів і метушня птахів, які взялися за будівництво своїх осель високо на деревах або під стріхами дахів.
З кожною хвилиною світ довкола змінюється на очах, зігріта сонцем природа оживає та розквітає. Тепло весняного дня розбудило родючі сили землі. То тут, то там у траві запалюються вогники ранніх весняних квітів - пролісків, фіалок, кульбабок. Набряклі бруньки на деревах і кущах готові перетворитися на молоде листя. Важко вірити. Що ще зовсім недавно земля спала під товстою ковдрою зі снігу
2. He можна, кажуть, людин а подобрішати завжди можна. (О. Гончар)
3. Всяке трапитись може на довгім віку. (О. Підсуха)
4. Ти мене, кохана, проведеш до поля, я піду — і, може, більше не прийду. (М. Рильський)
5. Невже і справді неминучість є у чергуванні радості і лиха? (Л. Первомайський)
6. Справді, краще в ріднім краю хоч і кості положить, ніж в чужині в супокою, хоч би і в достатку, жить. (І. Франко)
7. Трудно розказати, для чого, власне, нам потрібна мрія і що вона таке, та, певне, в світі ніхто живий без мрії не прожив. (Леся Українка)
8. На жаль, світ побудований так, що щастя людства здобувається ціною чиїхсь страждань. (О. Довженко)
Після холодної зими, нарешті, настає довгоочікуване потепління. В ясний весняний день зовсім не хочеться сидіти в приміщенні. Хочеться вийти на вулицю та просто гуляти, дихати свіжим повітрям, грітися під ласкавим сонечком, слухати спів птахів гати пробудження природи. Весняний день наповнює повітря ароматами мокрої землі, молодої зелені, перших квітів.
Весна запанувала в світі. Під променями теплого сонця швидко тане сніг, лише подекуди в тіні ще збереглися невеликі крижані острівці. Весело стукає по підвіконнями весняна крапель. Швидко підсихають калюжі на асфальті, а земля вкривається зеленим килимом свіжої трави. День став довшим, теплішим, більш сонячним. Віє південний вітер та гонить по небу білокрилі хмари, і тоді їхні великі тіні швидко біжать по землі. Звідусіль чується спів і метушня птахів, які взялися за будівництво своїх осель високо на деревах або під стріхами дахів.
З кожною хвилиною світ довкола змінюється на очах, зігріта сонцем природа оживає та розквітає. Тепло весняного дня розбудило родючі сили землі. То тут, то там у траві запалюються вогники ранніх весняних квітів - пролісків, фіалок, кульбабок. Набряклі бруньки на деревах і кущах готові перетворитися на молоде листя. Важко вірити. Що ще зовсім недавно земля спала під товстою ковдрою зі снігу