НУЖНО РЕШИТЬ ВО Позначте складні речення (варіантів може бути кілька) з різними видами зв’язку (у дужках напишіть вид цих зв’язків, наприклад: сполучниковий сурядний, підрядний і безсполучниковий):
А) Від того, що сонце ніколи не заглядало у се тінисте місце, дощова вода нікуди не стікала, тут завжди було вогко, аж холодно. (Панас Мирний)
Б) Сумно й смутно людині, коли висихає і сліпне ява, коли, обертаючись до найдорожчих джерел дитинства та отроцтва, нічого не бачить вона дорогого. (О. Довженко)
В) Скресання криги завжди свято для дітвори і тривога для матерів: хоч скільки кажи, хоч скільки грози, а неодмінно якийсь отряха захоче прокататись на крижині. (М. Стельмах)
Г) Курок сухо клацнув, і від того вовчиця схопилася на ноги, а здоровенний вовк скинувся на задній лапах, як схарапуджений кінь. (Ю. Мушкетик)
Д) Усі суперники вертіли гарячково коліщатами, коли Андрійко вмить придавив свою метавку до землі черевом, нап’яв тятиву руками, аж у суставах хруснуло, а наступної хвилини стріла влучила в середину круга. (Ю. Мушкетик)
Е) І ось настав день, коли Данило востаннє обходить розсадник, обмотує перевесельцями з сіна наймолодші деревця, щоб не мерзли в люті морози. (Г. Тютюнник)

                           Догана мудрого, варта більшого наж похвала дурного 

     Керуючись власним  життєвим досідом, цей вислів я можу пояснити так: якщо мудрій людині дали опір, вказавши на її помилку, то вона зробить для себе певні висновки і наступного разу не скоїть цієї помилки, а якщо ж пахвалити людину нерозумну, то нічого путнього й чекати не треба: вона задовольнится цим і буде наділі бити байдики.

   Підтвердженням цьому є роман Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні". Головний герой твору Чіпка Вареничеко, дуже відрізнявся від свого товариша Грицька розумом і вдачею, але має стільки ж майна, як і він. Автор розвиваючи сюжет показує читачеві, що Чіпка, який отримував сліпі  похвали, так нічого і не добився, а навпаки почав деградувати. Інша справа Грицько. Життя ставило перед ним перепони і він мовки долав їх, здобуваючи знання і навички. Кульмінація твору, приводить до висновків: скільки дурня не хвали він і залишится дурнем, а мудра людина і в догані знайде світлу сторону.

Се є найдавніше свято в Україні. Зародилося воно сім тисяч років тому, коли, за легендою, і "плуг упав з неба"! А було так... Жили троє братів-мисливців: Тур, Пан і Яр. і Зібрались вони якось на полювання. Вийшли в степи неозорі, а жайворонки так розспівалися, що аж небо дзвенить. Вражено зупинився Яр і мовив:
— Не хочу я, братове, турів полювати, молодих биків стрілами поціляти, а хочу оце поле зорати та засіяти зерном, та зібрати врожай, та хліба напекти людям на здоров'я.
Тільки-но він отаке проказав, як з неба опустилися золотий плуг і золоте ярмо.
І гукнув старший брат Тур: "Се моє!" Хотів схопити плуга — аж він полум'ям зайнявся. Відсахнувся в страхові Тур.
"Се моє!" — прокричав середульший брат. Але і йому сахнуло полум'я в лице.
-Ні, братове, се моє, — всміхаючись, мовив Яр. Він підійшов і взяв золоте ярмо, накинув на пару волів, що паслися поблизу, запріг їх у плуга золотого і проорав першу в світі борозну. А потім — Другу, й десяту, і соту. Засіяв поле полтвою — пшеницею дикою, і зросла вона буйним колосом. Зібрав урожай Яр, і борошна намолов, і спік першу хлібину, і другу, й десяту, і соту. І людей частував. І навчив їх орати, сіяти й хліб ростити. За все те великі боги Вирію взяли його до себе і скупали в Озері Живої Води. І став Яр — Ярилом, богом весняних робіт і родючості. І спускався він на землю в той весняний день, коли можна було засівати землю зерном. І то був ВЕЛИКДЕНЬ. Тобто Великий День хлібороба. Святий День.