Привіт,максиму -привіт,павлусь -максиму,а ти ніколи не заміслювався,кам ти хочешь стати у майбутньому? -звичайно,я думавпро це.я ,що я маю заробляти багато грошей -а я ,що,робота має бути цікавою -але де ж ти знайдешь таку роботу,де і цікаво,і грошей багато? -от я і не навіщо тобі дуже багато грошей? -щоб купити собі великий будинок,класні речі,модний телефон -а я ,що по-перше потрібно забезпечувати свою родину всім необхідним. -а навіщо тобі витрачати свої кошти на когось? -тому,що це мої близьки,моя родина,вони завжди підтримували мене,забеспечували їжою,одягом -то й що? ти ж виростешь,не будеш потребувати їх і -я вважаю,що так я віддячу їм за своє щасливе дитинство. -дивний ти -ні,це ти дивний
Моя родина дуже бережливо відноситься до речей, пов’язаних з історією нашого роду. так, з покоління в покоління предмети інтер’єру, особливі речі та фотографії. завдяки такої традиції я дуже добре знаю біографію моїх предків. так, мені відомо, що бабуся моєї бабусі була відомим у полтаві лікарем. до неї приїжджали із різних кутків країни. під час великої вітчизняної війни вона була головним лікарем у військовій лікарні та врятувала багато наших співвітчизників. були випадки, коли вона залишалась у лікарні на троє, четверо діб, іноді без сну та їжи. колеги дуже поважали її, тому що вона завжди оточуючим. після війни в неї народилась донька – моя бабуся, яка через тридцять років також стала відомою в медицині людиною. вона стала хірургом-кардіологом і щоденно рятує хворих. по матусиній лінії в нас усі лікарі. мій дідусь родом з донеччини він ріс у родині шахтарів. його батько загинув у 1942 році під сталінградом разом зі старшим братом. з дванадцяти років він мусив піти працювати, щоб якось матусі, в якої на руках залишилося ще троє дітей. дідусь був самим старшим та пішов працювати у шахті. усе життя він мріяв стати авіаконструктором і після закінчення школи пішов навчатись в авіаційний інститут м. києва. мій дідусь дуже цілеспрямована людина, що звикла досягати у житті високих цілей. зараз він на пенсії, але залишається дуже активним і я часто звертаюсь до нього, коли мені потрібна при виконанні складних завдань. знати історію своєї родини дуже важливо – тільки так ми можемо виховувати в своїх дітях повагу та любов до близьких. крім того, народження сімейних традицій та їх зберігання отримати почуття кріпкої великої родини. саме з таких історій ми починаємо дивитися на життя по-іншому. адже не дарма говорять, що людина без минулого не може мати майбутнього! (міста і професії зміниш, я скинула з інтернета)
