нужна написати докладний переказ тексту, дібравши до нього заголовок
твір:
У нього було рідкісне ім'я і дивовижне прізвище. Так само дивовижні були його картини. Звали його Архип Куїнджі. Татарською мовою це означає «золотих справ майстер». Трирічним Архип лишився сиротою. Загинути не дали добрі люди. Коли став дорослим, вирішив вивчитися на художника, для цього й подався до Петербурга. Для вступу до Академії мистецтв юнак не мав потрібних знань. Прийняли його за талант. Провчився Куїнджі не дуже довго. Усе життя він писав картини, як умів. Але вмів таке, що нікому більше не вдавалося. Міг зобразити, як устає над рікою туман, як переливається сріблом іній, як світло-рожевими стають на світанку снігові замети. Найвідоміша з-поміж картин Куїнджі — «Місячна ніч на Дніпрі». Велично тече широка глибоководна річка. Вода атласною стрічкою сяє в місячному сяйві. Дрімають на березі біляві хатки під солом'яними стріхами. Місячна ніч над Дніпром А над землею височіє безконечне, бездонне небо. Сяє місяць. Переливаються сріблом краєчки хмар. Кожному, хто бачить полотно, здається, що він сам птахом летить над землею, вслухається в нічні шерехи, бачить переливи світла, дихає ароматом трав, квітів, ріки. За Г. Вєтровою
я стараюся по господарству своїм батькам. зранку не забуваю застеляти ліжко. кладу на місце свої речі. підливаю наші чудові квіти. інколи замітаю підлогу. залюбки ходжу за покупками, адже зовсім поруч від мого будинку знаходиться великий магазин. мамі подобається те, що я вмію поскладати на місце помитий посуд.
ось так я своїм батькам.
наша сім’я має невеликий город.
коли зійде сніг, там вже багато роботи. я засіяти насіння у рівці. потім разом з мамою прополюю від бур’яну часник та моркву. часто підливаю грядки. восени дружно збираємо врожай.
поратися на городі – це праця нелегка, але дуже корисна для здоров’я.
я вдома батькам.
підмітаю підлогу, мию своє горнятко, сервірую стіл. за молодшою сестричкою. вчу її читати, бо вона піде у перший клас. коли тато щось майструє, то я в нього перший помічник.
ось так я батькам.
- І тобі добрий, Галю! Як ся маєш?
- Я повертаюся з чудової прогулянки!
- О, розкажи мені, будь ласка, де ти сьогодні гуляла?
- Сьогодні мої дядька та тітка узяли мене з собою на прогулянку до весняного лісу.
- Чудово! А як воно там, у лісі?
- Там так гарно, ти собі просто не уявляєш! Навкруги зелено, листячко на деревах таке свіже, молоде! Пташки цвірінькають! Навіть соловейка почули, він співав у кущах!
- А квіти, квіти там зараз є?
- Авжеж! У лісі зараз багато різних квітів: блакитні, жовтенькі, біленькі… Шкода, що я не знаю, як вони усі називаються.
- А що тобі сподобалося найбільше?
- Конвалії, звісно! Ці квітки я ні точно з чим не переплутаю! Вони такі ніжні…
- Я щиро заздрю тобі, подруго!
- А як ти провела день? Тим ходила кудись на прогулянку?
- Ходила, авжеж! По нашій вулиці. Туди-сюди, туди-сюди…
- Знаєш, Катю, якщо ми ще раз вирушимо до лісу, я обов’язково по щоб тобі теж дозволили піти з нами!
- Це було б чудово! Ой, я так вдячна тобі!