Нужен письмовий переказ

Життя присвятив фізиці
В українській мові стійко закріпилося слово «рентген», що стало похідним для інших: рентгенкабінет, рентгенодіагностика, рентгеновипромінювання тощо. Цей термін запропонував фізик Абрам Йоффе, один з учнів Вільгельма Рентгена. Однак усе могло статись інакше, і Х-промені, які ми називаємо «рентгенівськими», могли бути названі зовсім по-іншому.

Винахідником цього невидимого проміння був Іван Пулюй, який ще за чотирнадцять років до відкриття в 1895 році Рентгеном Х-променів сконструював лампу, що давала можливість чувати предмети. Якби Рентген не мав лампи Пулюя, то не здійснив би свого відкриття, оскільки саме лампа продукувала ці промені.

Хто ж такий Іван Павлович Пулюй? Він народився в 1845 році на Тернопільщині. Його батьки були греко-католиками, вони мріяли, щоб їхній син став священиком. Давши Іванові після закінчення гімназії тридцять п’ять золотих, вони відрядили його до Відня вступати до університету на теологічний факультет (нагадаємо, що в ті часи Західна Україна входила до складу Австро-Угорщини). Під час навчання молодий богослов, крім Закону Божого, починає цікавитися фізикою і, відмовившись від сану священика, стає студентом фізико-математичного відділення філософського факультету. Такий вчинок суперечив волі батьків, тому вони відреклися від сина й більше ніколи з ним не зустрічалися.

Пулюй працює у Віденському університеті на посаді приват-доцента і, присвячуючи все більше часу проблемам електротехніки, продовжує вивчати явища в трубках. Успіх приходить досить швидко. Іван Павлович винаходить катодну лампу, але право першості за ним не визнають.

Альберт Ейнштейн, дізнавшись про історію винаходу, сказав: «Що відбулося — того не змінити. Втішайтеся тим, що і Ви вклали свою частку праці в епохальне відкриття. Хіба цього мало? А якщо відверто, то все має логіку. Хто стоїть за вами, русинами, яка культура, які акції? Прикро Вам це слухати, але куди подінешся від своєї долі? А за Рентгеном — уся Європа».

Як не було важко, але Пулюй виздав першість відкриття Х-променів за Рентгеном і не став заперечувати навіть тоді, коли йому вручили Нобелівську премію. Рентген же, за свідченням учених того часу, усіляко ухилявся від пояснення природи свого відкриття й навіть не виступив із передбаченою протоколом промовою на церемонії вручення Нобелівської премії.

Чому наукова громадськість не помітила відкриття Пулюя, зробленого раніше За Рентгена, Незрозуміло. Учений відмовився патентувати свою унікальну лампу, що, мабуть, стало його фатальною помилкою. Тепер нам залишається тільки сподіватися, що коли-небудь справедливість переможе й наукова громадськість усе’ ж таки визнає першість відкриття Х-променів за Іваном Пулюєм.

Крім відкриття випромінювання, наш співвітчизник збудував першу в Австро-Угорській імперії електростанцію, керував запровадженням трамвайного сполучення в Празі, удосконалив телефон. Іван Пулюй першим дослідив неонове світло, налагодив промислове виробництво люмінесцентних ламп власної конструкції. У 1902 році він став першим деканом першого в Європі електротехнічного факультету. Разом із Пантелеймоном Кулішем та Іваном Нечуєм-Левицьким Пулюй переклав Біблію на українську мову.

ДієприкметникДієприкметником називається відмінювана форма дієслова, яка виражає ознаку предмета за дією і поєднує ознаки дієслова і прикметника. Як прикметник, дієприкметник виражає ознаку предмета, але не постійну (як прикметник), а змінювану в часі (як дієслово).За своєю морфологічною будовою і синтаксичними функціями дієприкметник наближається до прикметника. Дієприкметник, як і прикметник, має форми відмінка, числа та роду і узгоджується з відповідними формами означуваних іменників: написаний твір, прочитана книга, надруковане оповідання.Водночас дієприкметник має й основні категорії дієслова - стан, вид і час. Кожний дієприкметник належить до того ж виду, до якого належить дієслово, від якого утворено дієприкметник: сказане слово (сказати), зачинені двері (зачинити). Дієприкметники мають теперішній і минулий час.Від дієслів недоконаного виду утворюються дієприкметники теперішнього і минулого часу, а від дієслів доконаного виду - тільки дієприкметники минулого часу: Здорове палюче сонце зупинилось над містом. Дим погаслих вогнів стелиться від гори до гори синіми смугами. ДієприслівникДієприслівником називається незмінна дієслівна форма, що означає додаткову дію, яка пояснює основну дію, виражену в реченні.Дієприслівник поєднує ознаки дієслова і прислівника. Подібно до дієслів, дієприслівник має категорію виду перехідність/неперехідність. Подібно до прислівника, дієприслівник є незмінним словом, виражає ознаку дії чи стану.Дієприслівники бувають недоконаного і доконаного виду.Дієприслівники недоконаного виду означають таку додаткову дію, яка вказує на одночасність основної і додаткової дії. Залежно від значення дієслова, що виражає основну дію, дієприслівники недоконаного виду можуть бути теперішнього, минулого і майбутнього часу.Теперішній час: Встає сам уночі, іде в степ, а йдучи співа, сумно співає. Минулий час: Прислухаючись і оглядаючись, друзі перелізли через глибокий рів до саду. Майбутній час: Візьмемось за справу не гаючись.Дієприслівники доконаного виду означають таку додаткову дію, яка відбувається раніше від основної дії, вираженої особовою формою дієслова. Вони вживаються в значенні минулого і майбутнього часу. Минулий час: Козаков однією рукою піднявши автомат в небо, дав три постріли. Майбутній час: Приїхавши на село, ми відремонтуємо школу.Зрідка дієприслівники означають і таку додаткову дію, яка відбувається одночасно з основною: Уважно слухали селяни, занімівши в різних позах.Дієприслівники недоконаного виду утворюються від основи дієслова теперішнього часу за до суфіксів -учи (-ючи), -ачи (-ячи): пишуть - пишучи, читають - читаючи, ставляться - ставлячись.Дієприслівники доконаного виду утворюються від основи інфінітива за до суфіксів -ши (від основ на приголосний), -вши (від основ на голосний): принести - принісши, засміятись - засміявшись.У кінці дієприслівників завжди пишеться и: зібравши, скликаючи, вірячи.Зверніть увагу! Дієприслівники слід відрізняти від близьких за звучанням активних дієприкметників, які мають закінчення -і. Дієприслівники відповідають на питання що роблячи?: літаючи, сяючи, блукаючи, а дієприкметники відповідають на питання які?: літаючі, сяючі, блукаючі.У реченні дієприслівник виступає в ролі обставин. Дієприслівник означає допоміжну ознаку дії, яка пояснює дію, виражену в реченні дієсловом-присудком: Пішов козак сумуючи, нікого не кинув.Додаткова дія, означувана дієприслівником, завжди відноситься до того ж іменника-підмета, до якого стосується й основна дія, виражена присудком: Верби дрімали, заглядаючи в воду, ніби в зеркало.У безособовому реченні дієприслівник може вживатися тільки у тому випадку, якщо в складі присудка є інфінітив: Іноді доводилось попід віттям і крізь ліани пролазити, мов у темну нору, зігнувшись. В інших випадках уживання дієприслівника в безособових реченнях не відповідає нормі. Неправильно: Ідучи на змагання, всім хочеться перемагати. Вивчаючи математику, у нас не було ніяких проблем. Правильно: Коли всі їдуть на змагання, їм хочеться перемагати. Коли ми вивчали математику, у нас не було ніяких проблем.

Природа... Скільки думок викликає це слово скільки асоціацій породжується з ним. Найкращі моменти життя хочеться пережити з природою у чудовому лісі посеред прекрасного саду сповненому різних таємниць. Завдяки чарівному дивосвіту природи виникають цікаві вислови. Ластівки низько літають дощ обіцяють. Верещить вересень уже осінь. Листопад дерев не обтрусить зима довго бути мусить. Калина рано зачервоніла рання і люта зима буде. Осінь ясна зима холодна. Пригріло сонечко обсохла земля. Кричать сови спить діброва зіроньки сіяють. Сонце сховалось у вітах дерев річка дихнула прохолодою. Які яскраві цікаві неймовірні явища ми можемо гати за чарівним дивосвітом природи!