Не наводитиму тобі прикладів, не перелічуватиму імена. Ти й сам можеш назвати десятки славетних героїв, які стали взірцем самовідданого служіння Україні, які віддали за неї життя. Впевнений, що ти теж не відступив би, не злякався б, крізь усе пройшов би, усе здолав би. І справді,— життя довело, що в екстремальних ситуаціях переважна більшість наших юнаків здатна на подвиг. (А. Коломієць). Дійсний б-?
Умовний б-?

Слова - теж вчинки
Дехто вважає, що слова нічого не варті у порівнянні з дією, зі вчинком. Я так не вважаю, бо слова бувають різні. Іноді вчасно сказане слово може до навіть врятувати життя. Наприклад, коли хтось хворіє, то сказати людині добре слово, побажати скорішого одужання - це немало. Навіть якщо ти не можеш відвідати людину у лікарні, ти завжди можеш зателефонувати їй, поговорити, підбадьорити. Я вважаю, що це такий же вчинок, як і приїхати до лікарні.
 
І навпаки: всі знають, що словом можна дуже боляче поранити і навіть вбити. Зле слово, як на мене, гірше за биття, бо синці зійдуть, а біль та образа залишаться. Бувають навіть випадки, коли людина, яку постійно цькують і ображають, не витримує і кінчає життя самогубством. Через слова. Таким чином, слова впливають на людей дуже сильно, тобто сказати слово - це вчинок. А вчинки бувають як гарні, так і погані. Тому слід дуже ретельно вибирати слова, коли спілкуєшся з людьми. 

  Дружба, на мій погляд, це великий дар людині. Адже чим більше в тебе справжніх товаришів, тим більше ти відчуваєш підтримку у важких ситуаціях, до у скруті та щиру радість за твої успіхи. Але також важливо бути самому чесним і щирим у стосунках зі своїми товаришами. 
     
    У мене багато знайомих, але справжніх друзів мало. Адже не кожного можна назвати своїм справжнім другом. Я вважаю, що такі стосунки мають пройти через певні випробовування та перевірку. І справа не в тому, чи дасть хтось переписати комусь невиконане домашнє завдання, чи підтримає тебе у сварці. Справжня дружба набагато глибша. Я пам’ятаю випадок, після якого мені було присвоєно почесне звання друга. Одна моя сусідка, така ж учениця, як і я, сильно захворіла. Протягом тривалого часу їй не можна було виходити на вулицю, тому вона пропускала заняття. Оленка, так її ім’я, вчилася дуже добре, тому сильно переживала за пропущені уроки. Хоча в неї і були номери телефонів її класного керівника й однокласників, та це допомагало лише частково. Вона могла дізнатися, яким було домашнє завдання, але новий матеріал досить часто був складним і незрозумілим. 
     
    Одного разу Олена звернулася до мене по до так сталося, що з багатьох предметів завдання в нас були однакові. Я погодилась допомагати їй. Час, який ми проводили разом, минав швидко і весело. Оленка була не лише розумною, але цікавою і чемною дівчиною. Коли вона після хврроби прийшла до школи, то вразила вчителів своєю підготовкою. Та й у мене з багатьох предметів оцінки підвищилися. Відтоді ми товаришуємо і Оленка називає мене справжньою подругою.