)( Навкруги) хати зацвіли вишні.б) Усе ходимо кругом і (навколо).в) Дуб (навпроти) кидав тінь на грядки.г) Машина промчала (поруч).2. Через ДЕФІС треба писати всяі прийменники в рядку: *а) з/під, з/над, з/посеред;б) у/продовж, з/поміж, за/для;в) з/поперед.3. Помилку у вживанні прийменника допущено в рядку: *а) українець за походженням, пішов по воду;б) згідно з інструкцією, підручник по фізиці;в) через неуважність, відповідно до наказу;г) в`їзд зи зірка в небі враз розквітла, чи у вікні широкім зали нарешті спалахнуло світло.в) Не пригадую, щоб так пізно восени була гроза.г) Та не вбити вже у живих пісню правди і волі.5. Виділене в дужках слово є сполучник в реченні: *а) Я хочу жити так, (що/б) серце билось.б) (Що/б) не робив, роби тільки найкраще.в) (Що/б) не сталося, ми не розлучимося.г) Думаю, (що/б) приготувати на вечер.6. Частки є в обох сполученнях слів: *а) ходити навколо храму, вивчив лише алгебру;б) надіслав би повідомлення, батько чи мати;в) згідно з наказом, невже це потрібно;г) ото ж тая дівчиноька, хай буде добре.7. Окремо треба писати всі слова в рядку: *а) учив/же, авже/ж, навряд/чи, читай/но;б) таки/побачив, тільки/що, все/ж/таки, зробив/би;в) як/небудь, що/разу, таки/знав, як/от;г) немов/би, отакий/то, аби/куди, /тому.8. Через ДЕФІС треба писати всі слова в рядку: *а) хтозна/який, навряд/чи, як/от, таки/заспівав;б) отакий/то, все/таки, все/ж/таки, сядь/бо;в) коли/небудь, так/то, знав/таки, заходь/но;г) колись/то, начеб/то, читай/но, казна/звідки.9. У реченні //"Цінь! Цінь!" - затягли нескладну пісеньку вертляві синички.// вигук належить до групи: *а) емоційних;б) волевиявлення;в) звуконаслідувальних;г) слів мовного етикету.10. Виділене в дужках слово є часткою і його треба писати ОКРЕМО: *а) (Як/би) мені черевики, то пішла б я на музики.б) (Як/би) там не було, комусь треба це зробити.в) (Як/би) знав, де впадеш, то соломки підстелив би.г) Він би прийшов, (як/би) хотів.11. НЕ модальна частка є в реченні: *а) Ну як обійтися без цих знань?б) Хай радіють і сміються діти!в) Так, за цим лісом - гори.г) Він аж зупинився від несподіванки.12. Формотворчі частки є в усіх реченнях, ОКРІМ: *а) Його недавно мовби підмінили.б) Сонечко росою умивалося і до хмарок в небі посміхалося.в) Виконай завдання якнайкраще.г) Хай скаже тобі хтось, де правда.
екологічні проблеми носять характер і зачіпають все людство. на сучасному етапі розвитку суспільства питання виховання бережливого ставлення до природи набуває особливої гостроти. головна причина цього – тотальна екологічна безвідповідальність. у зв'язку з цим необхідно підсилити і більше приділяти уваги вихованню бережливого ставлення до природи в сучасній школі вже з перших років виховання дітей.
забруднення грунтів відбувається із-за застосування отрутохімікатів (пестицидів). в результаті нераціонального використання земель відбувається виснаження грунтів. наростає занепокоєння про наших «сусідів по планеті» – рослина і тварина, які випробовують подвійний гніт: по-перше, руйнування і забруднення їхнього житла; по-друге, від безпосереднього впливу з боку людини. в результаті багато видів зникли.
актуальність взаємодії суспільства і природного середовища висунула школою завдання формування у дітей відповідального відношення до природи. педагоги і батьки усвідомлюють важливість навчання школярів правилам поведінки в природі. і чим раніше починається робота з виховання бережливого ставлення до природи, тим більшою буде її педагогічна результативність. при цьому в тісному взаємозв'язку повинні виступати всі форми і види учбової і позакласної діяльності дітей.
дітям молодшого шкільного віку властива унікальна єдність знань і переживань, які дозволяють говорити про можливість формування у них надійних основ відповідального відношення до природи. природознавство початкової школи покликане вносити свій вкдад у формування екологічної відповідальності дітей.
1. теоретичні основи виховання бережливого ставлення до природиі проблеми сучасності, несуть загрозу життя і людської цивілізації, викликали необхідність екологічної освіти, покликаної реалізувати ідеї інформаційного суспільства. пошук шляхів гармонійної взаємодії суспільства і природи приводить до інтенсивного процесу екологізації загальної культури людства, і як наслідок, - до формування теорії і практики виховання бережливого ставлення до природи.
подальше дослідження цієї проблеми, проведене педагогами, дозволило виділити новий аспект виховання – екологічний.
екологія – наука про відносини рослинних і тваринних організмів і утворюваних ними співтовариств між собою і навколишнім середовищем. а під екологічним вихованням розуміється формування у широких верств населення високої екологічної культури всіх видів людської діяльності, так чи інакше пов'язаних з пізнанням, освоєнням, перетворенням природи. основна мета виховання бережливого ставлення до природи: навчити дитину розвивати свої знання законів живої природи, розуміння суті взаємин живих організмів з навколишнім середовищем і формування умінь фізичним і психічним станом. поступово визначаються освітні і виховні завдання:
- поглибити і розширити екологічні знання;
- прищепити початкові екологічні навики і уміння – поведінкові, пізнавальні;
- розвинути пізнавальну, творчу, суспільну активність школярів в ході екологічної діяльності;
- сформувати (виховати) відчуття дбайливого відношення до природи.
зародження сучасних тенденцій виховання бережливого ставлення до природи і виховання в початковій школі можна віднести до початку 70-х років, коли вона переживала цілий ряд серйозних перетворень, зокрема введення в учбовий план нового предмету «природознавство». чітко виражена екологічна спрямованість нового курсу, яка в наші дні іменується традиційною, створила у вчителів певне місцезнаходження його в екологічній освіті, на досягнення його цілі в однонаочній моделі, що виявилися малоефективними. основні причини малоефективності криються в тому, що кінцева мета екологічної освіти – відповідальне відношення до навколишнього середовища – складна комплексна освіта, і у зв'язку з цим, один учбовий предмет, що формує в основному природно-наукові знання по біологічній екології, справиться з формуванням багатогранного відношення молодших школярів до природного і соціального середовища не може. на порядок денний постало питання про залучення інших шкільних предметів в процес екологічної освіти. виникла ідея багатопредметної моделі, в якій кожен учбовий предмет розкриває свій аспект взаємин людини з навколишнім середовищем. поки ж використання міжнаочного змісту і форми навчання носить в основному стихійний характер, що багато в чому визначає якість навчання і виховання молодших школярів. сучасні тенденції розвитку виховання бережливого ставлення до природи в практиці показують, що оптимальні можливості для становлення екологічної культури молодших школярів представляє змішана модель, при якій всі учбові предмети зберігають свої специфічні учбово-виховні цілі. таким чином, типологія моделей в руслі екологізації пройшла певний шлях становлення: від однонаочної – до змішаної. проте пошук в цьому напрямі продовжується дотепер.