З перших років історії людства термін "демократія" відобразився надзвичайно важливим значенням для суспільства. Вперше його використали саме в Староднавній Греції в значенні "влада народу". А й справді! Тоді влада і справді перебувала в руках народу. Після цього протягом багатьої століть у різних країнах світу тривала довга боротьба за встановлення демократичного режиму, що враховував би волю всіх людей. Всю цінність демократії люди розуміли з плином часу, з розвитком людства. Адже саме цей політичний режим сприяв покращенню життя всіх верств суспільства. Тому люди не могли знехтувати таким шансом покращити своє існування в державі. Саме демократія дає реальну можливість кожній людині брати участь в політичному житті і встановлювати свою справедливість. Нині в світі найбільш поширеними є демократичний режим. Люди зрозуміли справжнє значення цього слова та вибороли свої права. Звичайно ж, в кожній країні є лідер, однак якщо демократія встановлена з його волі справжньою назвати її неможливо. Чому? Тому що це уже антидемократичний режим, адже в формуванні держави бере участь одна людина, її керівник. Тобто, порушуються основні засади демократії
Як тигреня родичів шукалоОповіданняУ тигра-тата й тигриці-мами було симпатичне смугасте тигреня. Воно не мало ні братиків, ні сестричок. І йому ні з ким було гратись. Одного разу тигреня запитало тигрицю:– Мамо! А в нас є родичі? Які вони? Тигриця поспішала на полювання, тому сказала лишень: – Так, звісно, є. Вони смугасті, як і ми. Й подалася у джунглі. Тато теж дуже поспішав – на роботу в цирк. Тому повторив: – Так-так, смугасті. І полюбляють їсти м’ясо. Й побіг на електричку. Тигреня замислилося: де ж цих родичів шукати? У джунглі йти самому страшно, а в місто – дорослі заборонили, кажуть – заблукаєш.І тут прямо на нього вибігла якась тварина, вся в чорну й білу смужечку.– Привіт! – гукнуло тигреня. – Ти наш родич? Тварина сторожко відступила на кілька кроків і мовила:– Ні, не ваш. Наші родичі – коні. – Але ж ти в смужечку, як і я. – Ну то й що? – відповіла тварина. – Ми зовсім різні. Ось поглянь: у тебе кігті, а в мене – копита. – То хто ж ти? – запитало тигреня. – Я – зебра. Вона повернулась і подалася геть.Тигреня рушило на пошуки. Серед трави воно побачило невідоме йому створіння з прозорими крильцями, яке перелітало з квітки на квітку. Тіло його було розфарбоване чорними і жовтими смужками – майже як у тигрів. Тигреня торкнуло лапою квітку. Створіння злетіло з неї, незадоволено задзижчало і закружляло перед його носом:– З-забіяко! Ти заважаєш мені збирати мед. – А навіщо тобі мед? – спитало тигреня. – Хіба ти не м’ясо їси? Адже ми родичі. – Ні, не родичі. Наші родичі – оси і джмелі. У нас, бджіл, є крила, а у вас немає. У вас – зуби, а в нас – жало. Після цих слів бджілка стрімко злетіла вгору і зникла з очей.– Отакої! То хто ж наші родичі? – уголос подумало тигреня. – Виходить, одних смужок тут замало. І раптом воно почуло шурхотіння в кущах. За мить звідти висунулася симпатична чорна мордочка і сказала:– Няв! Я – твій родич. – Привіт! – радісно вигукнуло тигреня. – Як тебе звати? – Кіт,– сказав чорний звір. – Ну, кошеня,– додав, побачивши, який він маленький поряд із тигреням. – Але ж ти не смугастий. А моя мама сказала... – По-перше, ми, коти, буваємо і смугасті,– перебило кошеня. – А по-друге, це не головне. У нас із тобою ще є багато родичів – леопарди, барси, пантери, леви. І хоч вони бувають зі смужками, з плямами і без них, ми дуже схожі. Адже всі ми – з родини котячих. Тигреня і кошеня бігали й гралися цілий день. А увечері тату й мамі тигреня сказало:– Я тепер знаю, хто наші родичі. Познайомлюся з ними усіма – й ніколи не нудьгуватиму.
Всю цінність демократії люди розуміли з плином часу, з розвитком людства. Адже саме цей політичний режим сприяв покращенню життя всіх верств суспільства. Тому люди не могли знехтувати таким шансом покращити своє існування в державі. Саме демократія дає реальну можливість кожній людині брати участь в політичному житті і встановлювати свою справедливість.
Нині в світі найбільш поширеними є демократичний режим. Люди зрозуміли справжнє значення цього слова та вибороли свої права. Звичайно ж, в кожній країні є лідер, однак якщо демократія встановлена з його волі справжньою назвати її неможливо. Чому? Тому що це уже антидемократичний режим, адже в формуванні держави бере участь одна людина, її керівник. Тобто, порушуються основні засади демократії
Тигриця поспішала на полювання, тому сказала лишень:
– Так, звісно, є. Вони смугасті, як і ми.
Й подалася у джунглі.
Тато теж дуже поспішав – на роботу в цирк. Тому повторив:
– Так-так, смугасті. І полюбляють їсти м’ясо.
Й побіг на електричку.
Тигреня замислилося: де ж цих родичів шукати? У джунглі йти самому страшно, а в місто – дорослі заборонили, кажуть – заблукаєш.І тут прямо на нього вибігла якась тварина, вся в чорну й білу смужечку.– Привіт! – гукнуло тигреня. – Ти наш родич?
Тварина сторожко відступила на кілька кроків і мовила:– Ні, не ваш. Наші родичі – коні.
– Але ж ти в смужечку, як і я.
– Ну то й що? – відповіла тварина. – Ми зовсім різні. Ось поглянь: у тебе кігті, а в мене – копита.
– То хто ж ти? – запитало тигреня.
– Я – зебра.
Вона повернулась і подалася геть.Тигреня рушило на пошуки. Серед трави воно побачило невідоме йому створіння з прозорими крильцями, яке перелітало з квітки на квітку. Тіло його було розфарбоване чорними і жовтими смужками – майже як у тигрів. Тигреня торкнуло лапою квітку. Створіння злетіло з неї, незадоволено задзижчало і закружляло перед його носом:– З-забіяко! Ти заважаєш мені збирати мед.
– А навіщо тобі мед? – спитало тигреня. – Хіба ти не м’ясо їси? Адже ми родичі.
– Ні, не родичі. Наші родичі – оси і джмелі. У нас, бджіл, є крила, а у вас немає. У вас – зуби, а в нас – жало.
Після цих слів бджілка стрімко злетіла вгору і зникла з очей.– Отакої! То хто ж наші родичі? – уголос подумало тигреня. – Виходить, одних смужок тут замало.
І раптом воно почуло шурхотіння в кущах. За мить звідти висунулася симпатична чорна мордочка і сказала:– Няв! Я – твій родич.
– Привіт! – радісно вигукнуло тигреня. – Як тебе звати?
– Кіт,– сказав чорний звір. – Ну, кошеня,– додав, побачивши, який він маленький поряд із тигреням.
– Але ж ти не смугастий. А моя мама сказала...
– По-перше, ми, коти, буваємо і смугасті,– перебило кошеня. – А по-друге, це не головне. У нас із тобою ще є багато родичів – леопарди, барси, пантери, леви. І хоч вони бувають зі смужками, з плямами і без них, ми дуже схожі. Адже всі ми – з родини котячих.
Тигреня і кошеня бігали й гралися цілий день. А увечері тату й мамі тигреня сказало:– Я тепер знаю, хто наші родичі. Познайомлюся з ними усіма – й ніколи не нудьгуватиму.