Кожна людина має свободу, права і обовязки. Все це закріплено державною Конституцією і не може зникнути безслідно. З самого початку свого існування людство малими, але впевненими кроками прямувало до нинішнього суспільного ладу, вдосконалюючи систему відносин між самими людьми і державою. Я хочу, висловати свою думку, що хоч теперішні права людини і захищяють кожного від багатьох можливих небезпек, та все ж вони є недосконалими. Наприкад, я знаю свої обовязки і виконую їх, навчаюсь, допомагаю, не хуліганю, маю свободу думки, слова, переміщення і тд, але чи виконує держава свій обовязок - чому на вулиці стільки безхатчнків, а в кожній фірмі підступних аферистів? Чи не здається вам, що все це лише ілюзія безпеки людини? Я все ж таки сподіваюсь, що в майбутньому всі це вдосконалиться і виправиться і кожен мати дійсно рівну свободу, права та обов"язкиⒶ.
Запорізький дуб — пам'ятка первісних дубових пралісів Подніпров'я. Вік дерева нараховує приблизно 600—700 років. Знаходиться по вулиці Тараса Бульби — у північній частині Верхньої Хортиці, сучасного правобережного району Запоріжжя біля притоку річки Верхня Хортиця.
В перші роки росту (орієнтовно, 13-14 століття) дубок був позбавлений верхівки, і на висоті 1-3 метрів у нього з'явилися відгалуження. Можливо, саме тому дерево збереглося від вирубки в 19 столітті.
Станом на 1979 рік обіймище стовбура становило 6,32 метри, діаметр крони — 43 метри, а висота — 36 метрів.
Продовж кількох післявоєнних десятиліть Запорізький дуб мав доглядача — Нечипора Дейкуна. Він був знайомим Яворницького, приймав участь в його експедиціях, також був ветераном війни, а після неї присвятив своє життя догляданню, збереженню і популяризації Запорізького дуба.
Ще в 1970-х спеціалісти вважали, що дуб у розквіті сил. Він плодоносив раз на два роки, даючи до чотирьох центнерів жолудів.
Однак в 1990-х дуб майже весь засох і оголився, живою залишилася лише одна гілка. На поверхні стовбура з'явилися ходи стовбурових шкідників, грибок і численні тріщини, що призводить до підвищеної ламкості дерева. Існують версії, що це відбувається від підвищення грунтових вод або просто старіння дерева.
2001 року біля Запорізького дуба відкрито історико-культурний центр «700-річний Запорізький дуб».
З 2002 року розпочато роботи зі збереження пам'ятки.
У 2010 році Запорізький дуб став призером Всеукраїнського конкурсу «Національне дерево України», посівши 1 місце в номінації "Історичне дерево України"
Кожна людина має свободу, права і обовязки. Все це закріплено державною Конституцією і не може зникнути безслідно. З самого початку свого існування людство малими, але впевненими кроками прямувало до нинішнього суспільного ладу, вдосконалюючи систему відносин між самими людьми і державою. Я хочу, висловати свою думку, що хоч теперішні права людини і захищяють кожного від багатьох можливих небезпек, та все ж вони є недосконалими. Наприкад, я знаю свої обовязки і виконую їх, навчаюсь, допомагаю, не хуліганю, маю свободу думки, слова, переміщення і тд, але чи виконує держава свій обовязок - чому на вулиці стільки безхатчнків, а в кожній фірмі підступних аферистів? Чи не здається вам, що все це лише ілюзія безпеки людини? Я все ж таки сподіваюсь, що в майбутньому всі це вдосконалиться і виправиться і кожен мати дійсно рівну свободу, права та обов"язкиⒶ.
Запорізький дуб — пам'ятка первісних дубових пралісів Подніпров'я. Вік дерева нараховує приблизно 600—700 років. Знаходиться по вулиці Тараса Бульби — у північній частині Верхньої Хортиці, сучасного правобережного району Запоріжжя біля притоку річки Верхня Хортиця.
В перші роки росту (орієнтовно, 13-14 століття) дубок був позбавлений верхівки, і на висоті 1-3 метрів у нього з'явилися відгалуження. Можливо, саме тому дерево збереглося від вирубки в 19 столітті.
Станом на 1979 рік обіймище стовбура становило 6,32 метри, діаметр крони — 43 метри, а висота — 36 метрів.
Продовж кількох післявоєнних десятиліть Запорізький дуб мав доглядача — Нечипора Дейкуна. Він був знайомим Яворницького, приймав участь в його експедиціях, також був ветераном війни, а після неї присвятив своє життя догляданню, збереженню і популяризації Запорізького дуба.
Ще в 1970-х спеціалісти вважали, що дуб у розквіті сил. Він плодоносив раз на два роки, даючи до чотирьох центнерів жолудів.
Однак в 1990-х дуб майже весь засох і оголився, живою залишилася лише одна гілка. На поверхні стовбура з'явилися ходи стовбурових шкідників, грибок і численні тріщини, що призводить до підвищеної ламкості дерева. Існують версії, що це відбувається від підвищення грунтових вод або просто старіння дерева.
2001 року біля Запорізького дуба відкрито історико-культурний центр «700-річний Запорізький дуб».
З 2002 року розпочато роботи зі збереження пам'ятки.
У 2010 році Запорізький дуб став призером Всеукраїнського конкурсу «Національне дерево України», посівши 1 місце в номінації "Історичне дерево України"