Іноді так і кажуть: «Ти вже великий!» Тобто в тебе великі руки, ноги, тіло, голова, але це стосується до розмірів, а не психологічної дорослості. Іншими словами, великий дядько чи тітка може залишитися дитиною по життю. Ви таких зустрічали? Цікаво подумати, а кого тоді можна назвати дорослою людиною?
У дітей головне гасло у житті - «Я хочу!». Цим визначаються вчинки, ставлення до оточуючих, переконання, що таке добре і що таке погано.
Все просто, хочу - граю, набридло - кинув. Подобається інша дитина або дорослий - буду водитися; набрид, не цікавий, ображає - не хочу! Не буду водиться. Цукерку хочу, кашу не хочу!
Мудрі вихователі знають: щоб чогось навчити дитину, її треба зацікавити. Іншими словами, зробити так, щоб з'явилося його «хочу». Але життя йде, і вимоги до дітей зростають, все частіше з'являється фраза «ти повинен». Який жах, це входить в протиріччя зі звичним «я хочу»! Ти повинен ходити в школу, добре вчитися, поважати старших, робити зарядку, прибирати за собою, допомагати батькам і т.п. Але я не хочу! А кого це хвилює, тепер ти мусиш! Якщо дитячий протест сильніше авторитету, навіювання, виховного впливу дорослих, то у дитини є шанс відвоювати святе право і далі по життю діяти, керуючись виключно мотивацією «хочу - не хочу». У цьому випадку людина стане великим, але не дорослим, що гарантує в життя великі проблеми і йому, і оточуючим людям.
Є хороше слово - відповідальність. Дорослий лише той, хто відповідає за свої вчинки. Той, хто, усвідомлюючи власне «хочу», може керуватися й іншими словами - треба, повинен, можу, зроблю.
Доросла людина починає піклуватися не тільки про себе, а й про інших: «він ставить кашу на стіл». Діти вдаються і їдять, не замислюючись, звідки і що береться, вони користуються, бо є дорослий, який дбає про них.
І ще визначення.
Дорослість - фінансова незалежність і особиста свобода, а також відповідальність за наслідки прийнятих (і не прийнятих) рішень.
Фінансова незалежність - вміння, засноване на знаннях, навичках, досвіді, в будь-якій ситуації отримувати достатньо матеріальних (фінансових) благ для власних потреб, а також для підтримки ближніх та інших гідних людей. Дорослі - це зовсім маленькі
Весна – це ясне блакитне небо, білі пухнасті хмаринки, що швидко пливуть по ньому, бо їх підганяє веселий весняний вітерець. Весна – це ранні квіти – проліски, фіалки, нарциси, кульбабки, молода зелена трава. Це дерева, по стовбурах яких з новою силою тече живильна волога, даруючи силу брунькам та квіточкам. Це тепло у повітрі, яке відчуваєш шкірою, це яскраве сонячне проміння, що будить усе навколо.
Після зимової тиші весна приносить із собою безліч радісних дзвінких звуків. Спочатку бринять об підвіконня краплі від танучих бурульок, шумлять весняні потоки, тріщить, ламаючись, крига на річці. Потім повітря наповнюють пісні птахів, що повернулися з теплих країв та починають будувати собі гніздечка. От уже й вітер не гуде серед голих віт дерев, а м’яко шумить новеньким молодим листям. А потім йде перший весняний дощ, рясний, щедрий, гримить перший грім.А найпрекрасніше навесні – то квітучі дерева. Вони заквітають повсюди – в садах, у парках, лісах, на вулицях міста. Вони дуже красиві та мають солодкий приємний аромат. Здається, що потрапив у казку! А згодом квітки починають висихати, їхні пелюстки відриваються та падають додолу. І на їхньому місці починають вгадуватися майбутні фрукти – крихітні поки вишні, груші, яблука, персики. Буде чим поласувати літом!
Весна – то пора квітів. Найперше на чорній землі, ще крізь сніг, підіймають до сонця свою голівки проліски. Вони тендітні, проте такі сильні, що зуміли пробитися крізь товщу снігу. А в середині квітні настає пора нарцисів та тюльпанів. Особливо мені подобаються червоні, проте всі вони гарні по-своєму. Згодом у травні пишно розквітає бузок різних кольорів та півонії, а за ними – королева всіх квітів – троянда. У той час дерева та кущі вже стоять вбрані в яскраве зелене листя. І весна дарує нам у повній мірі свою яскраву та живу красу.
Іноді так і кажуть: «Ти вже великий!» Тобто в тебе великі руки, ноги, тіло, голова, але це стосується до розмірів, а не психологічної дорослості. Іншими словами, великий дядько чи тітка може залишитися дитиною по життю. Ви таких зустрічали? Цікаво подумати, а кого тоді можна назвати дорослою людиною?
У дітей головне гасло у житті - «Я хочу!». Цим визначаються вчинки, ставлення до оточуючих, переконання, що таке добре і що таке погано.
Все просто, хочу - граю, набридло - кинув. Подобається інша дитина або дорослий - буду водитися; набрид, не цікавий, ображає - не хочу! Не буду водиться. Цукерку хочу, кашу не хочу!
Мудрі вихователі знають: щоб чогось навчити дитину, її треба зацікавити. Іншими словами, зробити так, щоб з'явилося його «хочу». Але життя йде, і вимоги до дітей зростають, все частіше з'являється фраза «ти повинен». Який жах, це входить в протиріччя зі звичним «я хочу»! Ти повинен ходити в школу, добре вчитися, поважати старших, робити зарядку, прибирати за собою, допомагати батькам і т.п. Але я не хочу! А кого це хвилює, тепер ти мусиш! Якщо дитячий протест сильніше авторитету, навіювання, виховного впливу дорослих, то у дитини є шанс відвоювати святе право і далі по життю діяти, керуючись виключно мотивацією «хочу - не хочу». У цьому випадку людина стане великим, але не дорослим, що гарантує в життя великі проблеми і йому, і оточуючим людям.
Є хороше слово - відповідальність. Дорослий лише той, хто відповідає за свої вчинки. Той, хто, усвідомлюючи власне «хочу», може керуватися й іншими словами - треба, повинен, можу, зроблю.
Доросла людина починає піклуватися не тільки про себе, а й про інших: «він ставить кашу на стіл». Діти вдаються і їдять, не замислюючись, звідки і що береться, вони користуються, бо є дорослий, який дбає про них.
І ще визначення.
Дорослість - фінансова незалежність і особиста свобода, а також відповідальність за наслідки прийнятих (і не прийнятих) рішень.
Фінансова незалежність - вміння, засноване на знаннях, навичках, досвіді, в будь-якій ситуації отримувати достатньо матеріальних (фінансових) благ для власних потреб, а також для підтримки ближніх та інших гідних людей.
Дорослі - це зовсім маленькі
Після зимової тиші весна приносить із собою безліч радісних дзвінких звуків. Спочатку бринять об підвіконня краплі від танучих бурульок, шумлять весняні потоки, тріщить, ламаючись, крига на річці. Потім повітря наповнюють пісні птахів, що повернулися з теплих країв та починають будувати собі гніздечка. От уже й вітер не гуде серед голих віт дерев, а м’яко шумить новеньким молодим листям. А потім йде перший весняний дощ, рясний, щедрий, гримить перший грім.А найпрекрасніше навесні – то квітучі дерева. Вони заквітають повсюди – в садах, у парках, лісах, на вулицях міста. Вони дуже красиві та мають солодкий приємний аромат. Здається, що потрапив у казку! А згодом квітки починають висихати, їхні пелюстки відриваються та падають додолу. І на їхньому місці починають вгадуватися майбутні фрукти – крихітні поки вишні, груші, яблука, персики. Буде чим поласувати літом!
Весна – то пора квітів. Найперше на чорній землі, ще крізь сніг, підіймають до сонця свою голівки проліски. Вони тендітні, проте такі сильні, що зуміли пробитися крізь товщу снігу. А в середині квітні настає пора нарцисів та тюльпанів. Особливо мені подобаються червоні, проте всі вони гарні по-своєму. Згодом у травні пишно розквітає бузок різних кольорів та півонії, а за ними – королева всіх квітів – троянда. У той час дерева та кущі вже стоять вбрані в яскраве зелене листя. І весна дарує нам у повній мірі свою яскраву та живу красу.