І, може, саме тієї миті, коли в радіо- чи телепередачі, в кафе чи ресторані, в сільській хатині чи міському парку звучала ця незбагненна мелодія, горло її автора і композитора Володимира Івасюка все тугіше затискував зашморг…
Мине довгих три тижні, львівська міліція опитає чимале число людей, котрі були особисто знайомі з митцем — чи не знає хто, де перебуває композитор? — батько, мати і сестри, як і дівчата, котрим він устиг подарувати чоловічі пестощі, не одного разу втиратимуть непрохану сльозу, з екрана, зі сцени, через супутниковий зв’язок знов і знов звучатиме, немов кличучи свого творця відгукнутися, його «Червона рута», — а він, її автор, напіввисітиме-напівстоятиме (ступня його лівої ноги буде напівзігнута, підошва й каблук упиратимуться в землю, права ж нога буде напівзігнута в коліні) на і біля сімнадцятиметрового бука у Брюховицькому лісі на околиці Львова. Напіввисітиме-напівстоятиме (мертвий, холодний і страшний!), закам’янівши, здавалося, навічно, мов закарбована у віки його «Червона рута».
Объяснение:Життя людини — це спілкування. Завдяки мові вона збагачується знаннями, уміннями своїх сучасників, засвоює досвід попередніх поколінь.
Ставлення людини до мови свідчить і про її культурний рівень, і про її громадянськість. Інакше й бути не може, бо мова втілює в собі духовні скарби народу, тому її вивчення, заглиблення в потаємне значення слова і прагнення до розширення та вдосконалення мовних ресурсів свідчать про небайдужість людини до минулого, сучасного і майбутнього того народу, який її породив. Через мову пізнається людина, виявляється її моральне обличчя, суспільні та естетичні ідеали. Сама по собі мова не може бути ні поганою, ні гарною. А от мовлення — інша річ.
Інтелігентне мовлення передбачає погляд на мову як творчу практику окремих людей, які, спілкуючись між собою, зберігають у ній культуру попередніх поколінь і розвивають її відповідно до надбань цивілізації.
Інтелігентне мовлення — це чуття мови, націленість на самовдосконалення, внутрішнє прагнення до знань, краси, етики поведінки, манери ввічливої розмови. Якщо ми говоримо, що в мові відбито характер народу, його психічний склад, побут, історію, то в мовленні виявляється в усіх своїх барвниках конкретна людина.
Духовна спадщина українського народу цінна й багата. Соціальне й індивідуальне в мові нерозривні, як невіддільна доля народу.
Відповідь:
«Червону руту» вже співав увесь світ.
І, може, саме тієї миті, коли в радіо- чи телепередачі, в кафе чи ресторані, в сільській хатині чи міському парку звучала ця незбагненна мелодія, горло її автора і композитора Володимира Івасюка все тугіше затискував зашморг…
Мине довгих три тижні, львівська міліція опитає чимале число людей, котрі були особисто знайомі з митцем — чи не знає хто, де перебуває композитор? — батько, мати і сестри, як і дівчата, котрим він устиг подарувати чоловічі пестощі, не одного разу втиратимуть непрохану сльозу, з екрана, зі сцени, через супутниковий зв’язок знов і знов звучатиме, немов кличучи свого творця відгукнутися, його «Червона рута», — а він, її автор, напіввисітиме-напівстоятиме (ступня його лівої ноги буде напівзігнута, підошва й каблук упиратимуться в землю, права ж нога буде напівзігнута в коліні) на і біля сімнадцятиметрового бука у Брюховицькому лісі на околиці Львова. Напіввисітиме-напівстоятиме (мертвий, холодний і страшний!), закам’янівши, здавалося, навічно, мов закарбована у віки його «Червона рута».
Пояснення:
Объяснение:Життя людини — це спілкування. Завдяки мові вона збагачується знаннями, уміннями своїх сучасників, засвоює досвід попередніх поколінь.
Ставлення людини до мови свідчить і про її культурний рівень, і про її громадянськість. Інакше й бути не може, бо мова втілює в собі духовні скарби народу, тому її вивчення, заглиблення в потаємне значення слова і прагнення до розширення та вдосконалення мовних ресурсів свідчать про небайдужість людини до минулого, сучасного і майбутнього того народу, який її породив. Через мову пізнається людина, виявляється її моральне обличчя, суспільні та естетичні ідеали. Сама по собі мова не може бути ні поганою, ні гарною. А от мовлення — інша річ.
Інтелігентне мовлення передбачає погляд на мову як творчу практику окремих людей, які, спілкуючись між собою, зберігають у ній культуру попередніх поколінь і розвивають її відповідно до надбань цивілізації.
Інтелігентне мовлення — це чуття мови, націленість на самовдосконалення, внутрішнє прагнення до знань, краси, етики поведінки, манери ввічливої розмови. Якщо ми говоримо, що в мові відбито характер народу, його психічний склад, побут, історію, то в мовленні виявляється в усіх своїх барвниках конкретна людина.
Духовна спадщина українського народу цінна й багата. Соціальне й індивідуальне в мові нерозривні, як невіддільна доля народу.