Складеним називається присудок, виражений двома або кількома словами.
Складені присудки бувають дієслівні та іменні.
Складений дієслівний присудок містить допоміжне дієслово, яке своїми граматичними ознаками узгоджується з підметом, вказує на час та іб дії, на початок, тривалість, кінець, бажаність чи можливість дії, і неозначену форму дієслова, що виражає саму суть дії:
Починав жевріти схід сонця (І. Нечуй-Левицький).
Допоміжними бувають дієслова стати, могти, починати, продовжувати, закінчити, хотіти, бажати, прагнути, вирішити та ін., проте не завжди:
Але серце спинятись не хоче (Сосюра).Потім уже Софійка стала розглядати Заболотного спокійно (Гончар).Пан, брате, милувать не стане (Рильський).Бійці намагались йти без шуму (Гончар).
У допоміжній частині дієслівного складеного присудка можуть також уживатися:
прикметники ладен, згоден, повинен, радий:Я готовий винести всі випробування (Збанацький).Хтось нам повинен відчиняти двері (Стельмах).
дієприкметники змушений, покликаний, приречений, зобов'язаний:Я зобов'язаний до старому (Стельмах).Танкісти змушені були залягти у воронку.
присудкові прислівники треба, можна, необхідно, слід, соромно, шкода, жаль, пора:Треба твердо нам в бою стояти (Франко).Вибрати не можна тільки Батьківщину (Симоненко).Нам пора для України жить (Франко).
Паронимия - це таке явище, яке дуже довгий час в лінгвістиці нерозглядалася як самостійне. Багато мовознавці задавалися питанням, що таке пароніми. На даний момент існує кілька точок зору на визначення паронімів. У лінгвістиці існують 2 основні підходи до визначення паронімів:1. Пароніми - це близькі, але нетотожні за звучанням слова, що мають наголос на одному і тому ж складі, що відносяться до однієї і тієї ж граматичної категорії.
2. Пароніми - слова, які внаслідок подібності у звучанні і частково збігу морфемного складу можуть або помилково, або каламбурно використовуватися в мові.
Складеним називається присудок, виражений двома або кількома словами.
Складені присудки бувають дієслівні та іменні.
Складений дієслівний присудок містить допоміжне дієслово, яке своїми граматичними ознаками узгоджується з підметом, вказує на час та іб дії, на початок, тривалість, кінець, бажаність чи можливість дії, і неозначену форму дієслова, що виражає саму суть дії:
Починав жевріти схід сонця (І. Нечуй-Левицький).
Допоміжними бувають дієслова стати, могти, починати, продовжувати, закінчити, хотіти, бажати, прагнути, вирішити та ін., проте не завжди:
Але серце спинятись не хоче (Сосюра).Потім уже Софійка стала розглядати Заболотного спокійно (Гончар).Пан, брате, милувать не стане (Рильський).Бійці намагались йти без шуму (Гончар).
У допоміжній частині дієслівного складеного присудка можуть також уживатися:
прикметники ладен, згоден, повинен, радий:Я готовий винести всі випробування (Збанацький).Хтось нам повинен відчиняти двері (Стельмах).
дієприкметники змушений, покликаний, приречений, зобов'язаний:Я зобов'язаний до старому (Стельмах).Танкісти змушені були залягти у воронку.
присудкові прислівники треба, можна, необхідно, слід, соромно, шкода, жаль, пора:Треба твердо нам в бою стояти (Франко).Вибрати не можна тільки Батьківщину (Симоненко).Нам пора для України жить (Франко).
Паронимия - це таке явище, яке дуже довгий час в лінгвістиці нерозглядалася як самостійне. Багато мовознавці задавалися питанням, що таке пароніми. На даний момент існує кілька точок зору на визначення паронімів. У лінгвістиці існують 2 основні підходи до визначення паронімів:1. Пароніми - це близькі, але нетотожні за звучанням слова, що мають наголос на одному і тому ж складі, що відносяться до однієї і тієї ж граматичної категорії.
2. Пароніми - слова, які внаслідок подібності у звучанні і частково збігу морфемного складу можуть або помилково, або каламбурно використовуватися в мові.
Приклади паронімів: трагічний - трагічний; драматичний - драматичний; ліричний - ліричний; вдалий - щасливий; радник - порадник; заздоровниця - оздоровниця; риб'ячий - рибний.