Напишіть невелике оповідання з обрамленням. Підкресліть відокремлені члени речення в тексті відповідно до їхньої синтаксичної ролі.

Якось, їдучи до бабусі в електричці, я почув розповідь літньої жінки про події, що відбувалися в цих місцях під час війни...

Я тихо сидів, вражений почутим. А потім по цю жінку про зустріч. Хотілося записати якомога більше спогадів очевидців про війну.

Орієнтовний обсяг роботи – 10-12 речень.​

у мене є 5 улюблених занять. кожному я намагаюся приділити час . всі вони, так чи інакше, сприяють моєму розвитку, як особистості , і приносять величезне задоволення. хочеться сподіватися, що не тільки я отримую користь, але хтось ще.

по-перше , це прогулянки з моїм псом малюком. незважаючи на ім’я, собака вище мене ростом (якщо стане на задні лапи) і з потужним торсом. ми підібрали його на вулиці, коли він маленьким щеням замерзав на морозі. поки шукали йому господарів, самі прив’язалися до пса, адже він виявився розумним, відданим і веселим.

по-друге, я займаюся програмуванням. сюди багато чого входить, наприклад, поглиблене вивчення ійської мови і освоєння культури роботи, а ще потрібен серйозний підхід до дослідження такого пристрою, як комп’ютер, його можливостей, схем набору різних комбінацій клавіш.

це цілий світ, мистецтво, побудова розумових процесів на рівні високих технологій, коли чітко відстежується хід міркувань від причини до слідства. але іноді здається, що присутня деяка частка чаклунства, коли не тямиш ще, як діє схема, але слідуючи їй, приходиш до неймовірно простого рішення.

третє заняття, яке мені дуже подобається – рослинництво. звичайно, причина, по якій я захоплююся цією наукою, не прогодувати всю сім’ю, всю країну або весь світ. просто мені дуже цікавий сам процес вирощування культур. коли з одного маленького насіннячка виходить ціле дерево або кущ, на якому ростуть плоди, що можна їсти. дивно, як це відбувається! особливо, усвідомлюючи, що на все це можна впливати, приносячи користь чи шкоду.

Часом ми недооцінюємо значення фотографій, що зберігаються в нашому будинку, забуваючи, що вони - пам'ять про минуле, розповідь про день сьогоднішній. адже фотографії фіксують різноманітні події, особи, пейзажі, тобто по-своєму пишуть літопис нашої епохи, створюють сімейну хроніку.                     раніше сімейна фотографія була ритуалом, що об'єднувала родичів, була приводом зустрітися з тими членами сім'ї, з якими в повсякденному житті майже втрачено зв'язок. процес знімання перетворювався на свято.                     якщо дитина росте в будинку, де розвішені знімки бабусь і дідусів, в будинку, де перегляд сімейного альбому - добра традиція, він з самого раннього віку відчуває себе частиною чогось більшого, ніж він сам. отже, дитина повинна знати, ким були його предки, звідки відбулася його прізвище, розуміти, що його життя - не чистий аркуш, але нова сторінка в товстій літописній книзі цілого роду.                       як би нам не були дорогі сімейні альбоми, потрібно визнати: сьогодні технічний прогрес максимально знецінив фотографію. здавалося б, навіщо потрібні сімейні фотографії, якщо найвдаліші кадри можна викладати в віртуальні альбоми в соцмережах. дуже зручно, бо мобільний телефон завжди поруч. деякі люди не випускають телефон з рук, сприймають усе навколо виключно крізь об’єктив фотокамери. вони вже не приховують, що ритуал не має особливого сенсу, однак вони вже звикли щодня його виконувати.                       багато людей, щоб зробити селфі, до бездумних вчинків: підіймаються вагони потягів, на дахи висотних будинків. але, на жаль, загалом такі вчинки закінчуються трагічно. я вважаю, гра в селфі може перетворитися на гру між життям і смертю, в якій поєднується страх і задоволення.                         на мій погляд, селфі все ж таки не зможуть замінити родинні фотографії. родинне фото – це історія минулих поколінь, один з найефективніших інструментів підтримки та зміцнення сім'ї.