Напишіть невелике есе (5-6 речень) про місце в нашому житті гумору з обігріванням афоризму "Дотепність треба використовувати як щит, а не як меч, щоб не поранити інших". Використайте щонайменше три безсполучникових складних речень.

Проте я нагадав собі,що коли коли ми два тижні тому з батьком йшли в ліс і збирали лісові горіхи, то я декілька поклав собі у кишеню і вони досі там лежали. Я витягнув декілька горішків і почав повільно підходити до білочки. Спочатку вона,здавалося, боялася мене,але згодом я побачив , що вона почала повільно злізати з дерева. В цей момент я зосередив свою увагу на її вигляді. У неї було руденьке хутро, маленький пухнастий хвостик, але найбільше я задивився на її гострі вушка з білими китичками. В цей момент я не хотів її злякати,тому поставив горішки на траву,а сам відійшов. Згодом я побачив, що вона охопила лапками моє частування і з задоволенням його з'їла. Тоді я подивився у ці вдячні маленькі оченята,посміхнувся і у гарному настрої покинув парк.

Від чого залежить наше буття? Людина не є володарем власного життя. Як би нам не бажалося, але ми не можемо ревізувати усього. Є в наявності речі, котрі підлягають нашому впливу, але ми теж залежимо від багатьох факторів: власних упереджень, комплексів і острахів, ситуацій, часу, сподівання інших людей.

Будувати своє життя людина має на засадах віри, надії та любові. Надія є життєво потрібна для людини. Бо саме з її до ми можемо поборювати які завгодно важкі обставини. Але як діяти, якщо всяка надія втрачена? Як цьому можна зарадити? Звичайно вихід є – почати жити з точно визначеною метою, життя переміниться. Дж.Бернард Шоу колись сказав: «Правдива радість життя у тому, щоб посвятити своє життя вищій цілі, бути міццю природи замість того, щоб скаржитися на цілий всесвіт і являти собою ходячий клубок нервів».