Напишіть докладний переказ тексту. Виконайте творче завдання.
Іспит
Годинник на окрвиконкомі спинив кишіння його невеселих думок. Була
дванадцята за чверть, а о першій починався іспит. Похапцем розпитуючи
дорогу до інституту, Степан швидко пішов уперед Він тлумачив сам собі –
треба скласти іспита, добути стипендію й учитись, а решта все прикладеться. Є
студентські організації, артілі, їдальні. А для цього треба бути студентом. І
треба пам’ятати: таких, як ти, – тисячі!
В коридорах інституту був такий тиск, що Степан мимоволі розгубився.
Потрапивши в могутній людський струмінь, він дав себе вести невідомо куди й
нащо. Коли струмінь спинився коло якоїсь аудиторії, тільки тоді він спромігся
спитати, де ж саме відбуватимуться іспити. Виявилось, що це тут і
робитиметься, що незабаром оце мають починати...
– Добре. Дуже добре, – промовив професор.
Степан вийшов з іспитової зали. За дверима його обступили цікаві юнаки,
що чекали ще своєї черги. Ну, як? Що питали? Які дали задачі? Чи ріжуть?
Іспита складено. Завтра і його ім’я з’явиться під склом, де виставляють
списки прийнятих. На три роки ці стіни стануть йому притулком. Треба
клопотатись про стипендію. Треба написати про свій успіх на село товаришам.
До іспитової зали впускали по п’ятеро, і Степан, дивуючись, слухав відповіді
своїх чотирьох попередників. Невже і їх приймуть до інституту? У всякому
разі, він був вищий від них на дві голови, знання маючи струнке й широке, без
прогалявин та ополонок. Він показав себе вартим тих трьох років праці, що
відбув на селі без свят і спочинків, коли бажання вчитись опанувало його.
Останні пуди заробленого борошна й свої маленькі червінці він віддав
учителеві й витрачав на книжки та папір. Він зрікся всього, став диваком і
відлюдьком, з якого нишком глузували товариш ночі коло
каганця і снив формулами та логарифмами. Та робота, що він проробив, була
під силу тільки міцному духові, і він здолав її, бо ясно знав, чого хотів. Хотів
вступити до вищої школи. Про той день, коли це станеться, мріяв боязко й
побожно. І от цей день прийшов. Не було тільки тієї радості, що мусила б бути
в таку знаменну мить.
Він бадьорив себе всякими словами, навертав розум на найповажніші свої
завдання, але не міг заглушити щеміння душі й заповнити пустки, що
створилась там, коли іспит зійшов з денного порядку. Те, що він добре,
блискуче склав його, навіть якось розчарувало хлопця, замість ощасливити.
Конкретну мету досягнуто, і далі він бачив перед себе безкрайню путь, не
позначену верствами. Три роки він працював для інституту, три працюватиме в
інституті. І далі? Добробут села, щастя людей, занадто, зрештою, далека річ,
щоб на неї можна було безпосередньо скерувати свою силу. Він був могутній,
але потребував точки опори, щоб підважувати світ.
Творче завдання. Доповніть текст власними міркуваннями щодо основної думки уривка з роману «Місто». Чи згодні ви з тим, що вступ до вищого навчального закладу є дуже важливим кроком у житті молодої людини? Чи мрієте ви, так само, як Степан Радченко, вступити до вишу?
Викладіть думки стосовно вашого особистого ставлення до отримання вищої освіти.
Обсяг творчого завдання – 1-1,5 стор. робочого зошита.
У будинку людського щастя дружба зводить стіни, а любов утворює купол. Ці словах Козьми Пруткова образно визначають роль дружби в людських стосунках
У первісному суспільстві була принципово непорушною, а права та обов’язки друзів мали суворо відповідати традиції. Пізніше дружба базується на спільності інтересів.
Дружба ушляхетнює життя, її шанували і звеличували древні мислителі. Аристотель стверджує, що дружба — найнеобхідніша для життя: адже ніхто не воліє жити без друзів, навіть якби він мав усі інші багатства. Дружба не тільки неоціненна, а й прекрасна. Ми уславлюємо того, хто любить своїх друзів. Мати багато друзів — це чудово, а деяким навіть здається, що бути хорошою людиною і другом — це те саме.
Надзвичайно високо оцінюється дружба в українській культурі й ментальності. Розкриваючи велику силу дружби, Григорій Сковорода наводить слова Плутарха. Про те, що дружба, супроводжуючи життя, не тільки додає втіхи й чарівності, а й зменшує страждання, і Бог, додавши до життя дружбу, зробив так, щоб усе було радісним, приємним і милим, коли друг поруч і разом з вами втішається. І як би підлесник не кував лихо, використовуючи насолоди і приємності, треба знати, що він нічого радісного не вносить у дружбу. Сковорода навчав бути обачливим у виборі друзів.
Нині, коли ритм життя набуває шаленого темпу, коли не вистачає часу для спілкування й телебачення подекуди замінює людські стосунки, — чи актуальні питання глибоких, відданих, дружніх взаємин?
Звісно, час вносить свої корективи, але такі поняття, як дружба, любов, завжди залишатимуться найвищими цінностями.
У психології поняття «дружба» визначають як стійкі індивідуально-вибіркові міжособистісні стосунки, що характеризують взаємну прихильність їхніх учасників, взаємні очікування відповідних почуттів і надання переваги комусь з-поміж інших.
Дружба вимагає дотримання її неписаного «кодексу», що передбачає необхідність взаєморозуміння, відвертості й щирості, активну взаємодо взаємний інтерес до справ і переживань іншого, щирість і безкорисливість почуттів. Серйозні порушення цих правил призводять або до припинення дружби, або до поверхових приятельських стосунків, або навіть до перетворення дружби на її протилежність — ворожість.
Найбільшої інтенсивності дружба досягає в юнацькі роки та в період ранньої зрілості, коли відзначається виняткова важливість відносин з друзями.
ДРужба дає змогу висловити Потаємні почуття, які переповнюють людину, та знайти підтримку тих, хто поділяє ці думки й почуття.
Отож справді, як стверджує українське прислів’я, людина без друзів — що дерево без коріння.
В ці слова кожна людина вкладає свій смисл. Хтось уявляє собі сільську хату в степу, або горах, хтось — дім у місті. Але для всіх нас слова «рідний дім» пов’язані з теплом матусиних рук, світлом її ласкавих очей, з суворим, але справедливим батьком. Із запахами, які притаманні тільки рідній оселі, де пройшло твоє дитинство. Кожна людина має свій рідний дім, де її завжди люблять, чекають, зрозуміють і пробачать. Навіть якщо вже немає батьків і тої оселі, де ти виріс, вона завжди є у твоєму серці, у твоїх спогадах. І якщо людина зростала в любові, дім для неї дійсно був рідним, то і сама, коли виросте, створить такий же дім для своїх дітей. Поняття «рідний дім» може означати також рідний край, батьківщину. Якщо я, наприклад, народився на Донеччині і перебуваю далеко, то весь Донбас, кожна звісточка звідти, навіть номер «Вечірнього Донецька», здаються рідними. Для всіх українців Україна — рідний дім. А якщо брати ще ширше — всі ми земляни і Земля — наш рідний дім.
Я люблю своє місто, свою Батьківщину — мій рідний дім. І хочу, щоб вони були найкращими. А сам я буду робити все можливе, щоб над моїм рідним домом було мирне небо, щоб він був чистим, затишним. Щоб усім його громадянам жилося добре.