Питання про сенс життя – це, на мою думку, одна з найважливіших проблем філософії. Навіть вчені – філософи довели, що точної відповіді на це важке питання не існує.У кожної людини сенс життя різний, але він змінюється з віком та життєвими обставинами. Я думаю, що вибір сенсу життя залежить і від умов життя, і від виховання, і від генетичної спадковості, та найбільше – від власної волі людини.У деяких сенс людського життя полягає у тому, щоб створити щасливу сім’ю. Як влучно зазначив В. Сухомлинський, сім’я – це те первинне середовище, де дитина повинна вчитися робити добро. Інші, всі свої сили спрямовують на досягнення добробуту або на сходження кар’єрними сходинками. Отже, кожна людина обирає собі мету і йде до неї різними шляхами. Істина полягає в тому, що сенс життя існує, але для кожного цей сенс свій. Кожен обирає для себе свій шлях сам.Час від часу, особливо в хвилини занепадницького настрою, на думку спадає одне питання, для чого ми живемо? Або в чому сенс нашого життя…? На це питання ніхто не дасть точної, однозначної відповіді. Мене колись теж осінило таке питання. Довго думаючи над ним, зважуючи всі «За» і «Проти» мені все таки вдалось відповісти собі на поставлене запитання. На мою думку, є дві відповіді. Перша відповідь така: Сенс людського життя полягає у тому, щоб зрозуміти у чому він полягає. На перший погляд це твердження видається нісенітницею, але якщо гарненько подумати, то це так і є. Адже, коли зміст життя хоч трішечки, але зрозумілий особистості, то далі жити набагато легше, адже ти знатимеш до чого прагнути. Тобто, кожен з нас, повинен сам для себе визначити, що є головне в житті. Для когось це може бути улюблена справа, для когось навчання, для когось інша людина.По – друге, цінність життя для мене в тому, щоб робити людям добро і не чинити зла, бо якщо в світі не буде добра, людяності та милосердя, то люди своєю поведінкою будуть схожими на тварин і суспільство деградує.Також сенсом людського життя є друзі, рідні, однодумці, кохана людина. Коли поруч всі ці люди, то будь-які справи йдуть на лад. А коли людина закохана, то взагалі хочеться обняти весь світ, окриленим піднесеним. Не дарма кажуть, що закохана людина готова гори звернути, заради кохання. Але не будемо відходити від нашої головної теми.Тобто, сенс життя – сама людина, і все що її оточує.На мою думку, людина повинна прожити своє життя так, щоб забезпечити собі гідне місце в іншому житті. Звичайно, можна прожити життя тільки для себе і ні для кого іншого, але потім, коли ти будеш між небом і землею, після тебе не залишиться нічого…тебе ніхто не буде пам’ятати. Тому, варто задуматись над цим якнайшвидше. Задуматись, кому ти вчинив зло, кого образив. Що ти зробив для того, щоб тебе пам’ятали, шанували? Адже, про людину судять, по його справах. Життя дається всього один раз і не варто витрачати дорогоцінний час на дрібниці. Людина народжена для щастя.Життя складне, суворе. «Життя прожити – не поле перейти». Але ніщо в цьому світі не стоїть на одному місці, все рухається змінюється. Тому, варто пам’ятати, що завтра, післязавтра, будь-коли, все обов’язково налагодиться, зміниться на краще. Тільки треба кожному йти до цього, намагатись змінити цей світ на краще і тоді, завдяки спільним зусиллям, все вийде. Тож варто жити і вірити. Словом, життя триває, не марнуй його!
Всі люди по-своєму інтерпретують сенс життя, але весь формулювання сходяться до одного джерела - любов. Ми всі живемо для цього прекрасного і благородного почуття. Ми знаходимо це не тільки в сім'ї, але і у покликанні, творчості, нашій місії на цій землі. Багато авторів писали про це, чия творчість ми перетворюємося на приклади. Отже, в історії М. Горького "Стара жінка Ізергіл" є герой, чиє ім'я стало номінативним. Він став синонімою. Данко жив, щоб до людям до зі своєю активною любов'ю. Він пожертвував себе, щоб привести племен з заростями, де було неможливо жити. Молода людина взяла на себе відповідальність лідера, коли плем'я було в складній ситуації. Могутні вороги викинули його з родючих земель і працювали над упаковкою. Люди загубилися в лісі і втратили надію на порятунок. Але Данко зумів надихнути їх і надіслав їм пошук. Коли розпач знову освоїв мандрівники, їхній лідер захопив палаюче серце з грудей і освітлювала дорогу. Всі його племінники прийшли до світу, але він помер з посмішкою на уст. Він пишався своїм досягненням і щасливим, що йому вдалося врятувати свого народу. Данко жив у значній мірі і досягнув те, що він хотів врятувати людей. Його призначення було в активній любові до свого співробітника. Той же результат у пошуку місця призначення з'явився більш зрілий герой - Фауст з п'єси того ж самого Ім'я Йоханна Вольфганг Гуте. Літній лікар провів все своє життя на вивченні наук та теоретичних досягнень, але не знайшли відповіді на основні питання. Герой не зрозумів, чому він живе. Це допомагало боротися з Богом ставка на його душу: Мефістофлел хотів довести воду людського роду, вибравши Фауст. Але марно намагалися, проклятий: ні Кабачі, ні жінка, ні слава, ні егоїстичне щастя, не задовольняли свою пауту. Він дивився далі і не зупинився на будь-якому спокусі. В результаті, Фауст "зупинив момент" лише тоді, коли я зрозумів, що я міг би врятувати мешканців прибережних сіл від руйнівного ефекту хвиль. Герой побудував греблі і приручив елемент. У цій активній любові до людей Фауст знайшов сенс свого життя. Таким чином, кожен з нас знаходить мету любові. Ми можемо годувати ці почуття людям, що оточують світ, роботу, творчість, сім'ю. Це не так важливо, щоб ми любимо, найголовніше. Якщо наші емоції виражаються у діяльності, створення, реальних акцій, то ми виконуємо наше завдання на цій землі, і якщо ні, ми можемо витрачати час.
Питання про сенс життя – це, на мою думку, одна з найважливіших проблем філософії. Навіть вчені – філософи довели, що точної відповіді на це важке питання не існує.У кожної людини сенс життя різний, але він змінюється з віком та життєвими обставинами. Я думаю, що вибір сенсу життя залежить і від умов життя, і від виховання, і від генетичної спадковості, та найбільше – від власної волі людини.У деяких сенс людського життя полягає у тому, щоб створити щасливу сім’ю. Як влучно зазначив В. Сухомлинський, сім’я – це те первинне середовище, де дитина повинна вчитися робити добро. Інші, всі свої сили спрямовують на досягнення добробуту або на сходження кар’єрними сходинками. Отже, кожна людина обирає собі мету і йде до неї різними шляхами. Істина полягає в тому, що сенс життя існує, але для кожного цей сенс свій. Кожен обирає для себе свій шлях сам.Час від часу, особливо в хвилини занепадницького настрою, на думку спадає одне питання, для чого ми живемо? Або в чому сенс нашого життя…? На це питання ніхто не дасть точної, однозначної відповіді. Мене колись теж осінило таке питання. Довго думаючи над ним, зважуючи всі «За» і «Проти» мені все таки вдалось відповісти собі на поставлене запитання. На мою думку, є дві відповіді. Перша відповідь така: Сенс людського життя полягає у тому, щоб зрозуміти у чому він полягає. На перший погляд це твердження видається нісенітницею, але якщо гарненько подумати, то це так і є. Адже, коли зміст життя хоч трішечки, але зрозумілий особистості, то далі жити набагато легше, адже ти знатимеш до чого прагнути. Тобто, кожен з нас, повинен сам для себе визначити, що є головне в житті. Для когось це може бути улюблена справа, для когось навчання, для когось інша людина.По – друге, цінність життя для мене в тому, щоб робити людям добро і не чинити зла, бо якщо в світі не буде добра, людяності та милосердя, то люди своєю поведінкою будуть схожими на тварин і суспільство деградує.Також сенсом людського життя є друзі, рідні, однодумці, кохана людина. Коли поруч всі ці люди, то будь-які справи йдуть на лад. А коли людина закохана, то взагалі хочеться обняти весь світ, окриленим піднесеним. Не дарма кажуть, що закохана людина готова гори звернути, заради кохання. Але не будемо відходити від нашої головної теми.Тобто, сенс життя – сама людина, і все що її оточує.На мою думку, людина повинна прожити своє життя так, щоб забезпечити собі гідне місце в іншому житті. Звичайно, можна прожити життя тільки для себе і ні для кого іншого, але потім, коли ти будеш між небом і землею, після тебе не залишиться нічого…тебе ніхто не буде пам’ятати. Тому, варто задуматись над цим якнайшвидше. Задуматись, кому ти вчинив зло, кого образив. Що ти зробив для того, щоб тебе пам’ятали, шанували? Адже, про людину судять, по його справах. Життя дається всього один раз і не варто витрачати дорогоцінний час на дрібниці. Людина народжена для щастя.Життя складне, суворе. «Життя прожити – не поле перейти». Але ніщо в цьому світі не стоїть на одному місці, все рухається змінюється. Тому, варто пам’ятати, що завтра, післязавтра, будь-коли, все обов’язково налагодиться, зміниться на краще. Тільки треба кожному йти до цього, намагатись змінити цей світ на краще і тоді, завдяки спільним зусиллям, все вийде. Тож варто жити і вірити. Словом, життя триває, не марнуй його!
Всі люди по-своєму інтерпретують сенс життя, але весь формулювання сходяться до одного джерела - любов. Ми всі живемо для цього прекрасного і благородного почуття. Ми знаходимо це не тільки в сім'ї, але і у покликанні, творчості, нашій місії на цій землі. Багато авторів писали про це, чия творчість ми перетворюємося на приклади. Отже, в історії М. Горького "Стара жінка Ізергіл" є герой, чиє ім'я стало номінативним. Він став синонімою. Данко жив, щоб до людям до зі своєю активною любов'ю. Він пожертвував себе, щоб привести племен з заростями, де було неможливо жити. Молода людина взяла на себе відповідальність лідера, коли плем'я було в складній ситуації. Могутні вороги викинули його з родючих земель і працювали над упаковкою. Люди загубилися в лісі і втратили надію на порятунок. Але Данко зумів надихнути їх і надіслав їм пошук. Коли розпач знову освоїв мандрівники, їхній лідер захопив палаюче серце з грудей і освітлювала дорогу. Всі його племінники прийшли до світу, але він помер з посмішкою на уст. Він пишався своїм досягненням і щасливим, що йому вдалося врятувати свого народу. Данко жив у значній мірі і досягнув те, що він хотів врятувати людей. Його призначення було в активній любові до свого співробітника. Той же результат у пошуку місця призначення з'явився більш зрілий герой - Фауст з п'єси того ж самого Ім'я Йоханна Вольфганг Гуте. Літній лікар провів все своє життя на вивченні наук та теоретичних досягнень, але не знайшли відповіді на основні питання. Герой не зрозумів, чому він живе. Це допомагало боротися з Богом ставка на його душу: Мефістофлел хотів довести воду людського роду, вибравши Фауст. Але марно намагалися, проклятий: ні Кабачі, ні жінка, ні слава, ні егоїстичне щастя, не задовольняли свою пауту. Він дивився далі і не зупинився на будь-якому спокусі. В результаті, Фауст "зупинив момент" лише тоді, коли я зрозумів, що я міг би врятувати мешканців прибережних сіл від руйнівного ефекту хвиль. Герой побудував греблі і приручив елемент. У цій активній любові до людей Фауст знайшов сенс свого життя. Таким чином, кожен з нас знаходить мету любові. Ми можемо годувати ці почуття людям, що оточують світ, роботу, творчість, сім'ю. Це не так важливо, щоб ми любимо, найголовніше. Якщо наші емоції виражаються у діяльності, створення, реальних акцій, то ми виконуємо наше завдання на цій землі, і якщо ні, ми можемо витрачати час.