всі ми звикли до того, що останнім часом людина вважає себе господарем природи, а чи дійсно воно є так? на прикінці двох останніх сторіч ми вже знаємо роль людини всесвіті. майже у кожного вдома є, або була тваринка, ми дуже гарно знаємо, що для того, щоб нашим ім улюбленцям було добре, ми ладні віддати останні гроші.
ми розсаджуємо квіти, дерева – це робить наш світ гарнішим. людина робить дуже багато, за для того, щоб їй було зручніше жити поруч з природою. останнім часом людство навчилося передбачати землетруси, дощі та інші погодні явища.
думки, мрії, живі істоти, гвалт міста, радість і турбота,- це те що оточує нас кожного дня. світ наколо нас дуже суперечливий. з одного боку він щомиті змінюється, а з іншого сутність речей будь якого часу залишаеться єдиною. інколи ось так зупинишься на хвильку і потім вже не знаєшь чи біжать за тип світом навздогін, у безкінечній гонці, чи залишить все як є. взагалі то, із розвитком суспільства все меньше й меньше часу залишається у людини для того щоб жити. жити насправді, а не кружляти по колу буденних справ. ось, ще кілька століть назад цінність часу не була на стільки значною. це можно побачити глянувши на годинник. спочатку в нього була лише одна стрілка для показу годин, потім друга для хвилин. зараз же цінна не те що кожна секунда, цінна кожна мить. як хочеться за всім встигнути, все пізнати. але найчастіше ми на це не спроможні, з*являється необхідність розставляти пріоритети, розділяти речі на більш й менш важливіші. постає вибір. усе нашежиття складається із суцільного вибору власного шляху. для кожного він свій, і сутність його для кожного є правдивою. ніколи не можно казати: "ти живеш неправильно! ",- лише дивлячись і спираючись на власний досвід і відчуття правдивості, бо інколи такі думки закорініються у нашому бутті й хтось все явно не має вибору, як тільки підкоритись системі. а може йдучи своїм шляхом він досяг значих успіхів. треба вірити у себе, свої переконання, мати власну думку та бути упевненим у своїх силах.
ответ:
всі ми звикли до того, що останнім часом людина вважає себе господарем природи, а чи дійсно воно є так? на прикінці двох останніх сторіч ми вже знаємо роль людини всесвіті. майже у кожного вдома є, або була тваринка, ми дуже гарно знаємо, що для того, щоб нашим ім улюбленцям було добре, ми ладні віддати останні гроші.
ми розсаджуємо квіти, дерева – це робить наш світ гарнішим. людина робить дуже багато, за для того, щоб їй було зручніше жити поруч з природою. останнім часом людство навчилося передбачати землетруси, дощі та інші погодні явища.
объяснение:
(сори єсли чтото не то
думки, мрії, живі істоти, гвалт міста, радість і турбота,- це те що оточує нас кожного дня. світ наколо нас дуже суперечливий. з одного боку він щомиті змінюється, а з іншого сутність речей будь якого часу залишаеться єдиною. інколи ось так зупинишься на хвильку і потім вже не знаєшь чи біжать за тип світом навздогін, у безкінечній гонці, чи залишить все як є. взагалі то, із розвитком суспільства все меньше й меньше часу залишається у людини для того щоб жити. жити насправді, а не кружляти по колу буденних справ. ось, ще кілька століть назад цінність часу не була на стільки значною. це можно побачити глянувши на годинник. спочатку в нього була лише одна стрілка для показу годин, потім друга для хвилин. зараз же цінна не те що кожна секунда, цінна кожна мить. як хочеться за всім встигнути, все пізнати. але найчастіше ми на це не спроможні, з*являється необхідність розставляти пріоритети, розділяти речі на більш й менш важливіші. постає вибір. усе нашежиття складається із суцільного вибору власного шляху. для кожного він свій, і сутність його для кожного є правдивою. ніколи не можно казати: "ти живеш неправильно! ",- лише дивлячись і спираючись на власний досвід і відчуття правдивості, бо інколи такі думки закорініються у нашому бутті й хтось все явно не має вибору, як тільки підкоритись системі. а може йдучи своїм шляхом він досяг значих успіхів. треба вірити у себе, свої переконання, мати власну думку та бути упевненим у своїх силах.