Написати твір за даним обрамленням початок: прізвища, на жаль, не знаю. їй було, здається, сі бачу її болісні дитячі очі ( війна- не місце для жінок), пам'ятаю, спитав її ім'я. галинка. медсестро! сестро! ти не бачила того бою до кі закінчення: медсестрі галинці ( прізвище невідоме) було лише сімнадцять рокі вона не бачила того бою до кінця​

Літо – це час, який навмисне придуманий для відпочинку. Я так вважаю. Влітку можна відпочивати на природі: на морі, на березі річки, озера, в лісі, в парку або на галявині. А можна відпочивати просто у своєму дворі, на дачі,у затишному куточку. Влітку добре: навколо зелено, квіти. Вечори теплі, світлі, темніє пізно. Цього літа я відпочивав на природі. Ми з батьками виїжджали на берег Дніпра та жили там у будиночку на базі відпочинку. Поруч ріс сосновий бір з високими, золотистими соснами. Там добре було гуляти в сонячні дні. Тато з іншими рибалками ловив у ріці рибу на різні вудки. Він вставав дуже рано, ще тільки займалася зоря на небі. Він будив мене, я сам його просив це робити, тому що хотів з ним на риболовлю. Вранці вода у Дніпрі була тиха. Вона блищала, як дзеркало. Ми ловили рибу, але небагато, бо це була більше спортивна риболовля, ніж добування риби. Удень я відсипався після риболовлі, а потім виходив гуляти. Увечері я ще допомагав татові та мамі смажити шашлики на вогнищі. Ще ми часто брали човен на базі та каталися по озеру. Я навчився гребти дерев'яними веслами! У мене виходить не гірше, ніж у мами. Ми брали в човен своїх знайомих, тітку, яка відпочивала в сусідньому будиночку, її доньку Лізу. Той час літніх канікул, що я не проводив на природі, я провів у місті, у себе вдома. Я грав у комп'ютерні ігри, читав книжки та журнали, їздив на пляж, спілкувався з друзями. Мені сподобався мій літній відпочинок. Якщо, бажаєшь можешь скоротити

Мистецтво завжди було предметом гарячих дискусій у суспільстві незалежно від його національної приналежності. Це, по-перше, продиктовано універсальним сенсом самого мистецтва як явища, а по-друге, цей вид людської творчості має великий суб’єктивний аспект, адже кожна людина по-різному сприймає те саме явище.

Мистецтво змінюється з плином часу. Навіть краще сказати, що мистецтво само по собі є лакмусовим папірцем певної епохи. Усі суспільно-політичні, культурні та соціальні події одразу ж фіксуються усіма можливими засобами. Взяти, наприклад, живопис.

Протягом багатьох століть живопис віддзеркалював прагнення та погляди суспільства, його цінності та орієнтири. Так, у період Середньовіччя ми можемо гати аскетичні та релігійні сюжети на полотнах. Зі зміною напрямку мислення – у період Ренесансу – світові шедеври живопису зображують розквіт культу людини в усіх його проявах. Так, початок ХХ століття, що приніс багато суспільно-політичних протиріч знайшов своє відображення в абстракції. Змінюються погляди – змінюється мистецтво.

Особливу увагу варто приділити також кінематографу як одному з різновидів мистецької діяльності. Технічний прогрес наклав свій суттєвий відбиток на сприйняття реальності суспільством. І спочатку просто нова технічна забавка перетворилася на багатогранну палітру культурних прагнень людства.

Варто також зазначити, що мистецтво має зворотній імпульс впливу: створене як відповідь на потреби певного історично-культурного проміжку часу, воно само по собі формує подальший поштовх до розвитку світогляду.

На разі, в епоху масової культури, ми якнайкраще можемо відчути на собі подібний вплив, адже мистецтво сьогодення майже цілком спрямоване на реалізацію певних потреб, тим самим формуючи специфічний світогляд людей. При цьому, завжди треба чітко проводити ту грань, за якою закінчується справжній потяг до синтезу культурно-історичних рис суспільства і починається звичайне перетворення людей на сіру масу зі зниженими стандартами світосприйняття. Але ж для цього нам і дано справжнє мистецтво, щоб ми самі робили правильні висновки, чи не так?