Кожна людина визначає своє ставлення до себе, до інших людей, до світу, формується світогляд людини, який охоплює знання, переконання, прагнення, сподівання.
Втілюючи загальне бачення і розуміння місця людини в світі, світогляд впливає на її життєві позиції та вчинки. Поряд із індивідуальним світоглядом людини існує світогляд великих чи малих груп людей (націй, соціальних верств, етнографічних груп, родини тощо), який у процесі історичного розвитку зазнає певних, нерідко значних, змін.
У життєво-практичному світогляді важливе місце посідають уявлення та вірування. Уявлення – це образ якогось предмета чи явища, який міг сприйматися раніше і відтворився в пам"яті або створений уявою. Воно стосується не тільки минулого й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення як плід власне уяви, що стовується таких ситуацій, яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і явищ.
Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх визначальній ролі у світі.
Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вірування необхідно відрізняти від повір"їв – своєрідних народних уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу. Народні повір"я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в переказах, легендах тощо.
Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках ХХ ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував на Гуцульщині. За переказом, наша планета нагадує велетеньський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова з цесарським містом – Віднем, пуповина – з папським містом Римом, груди й робочі руки – з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпровської України, а черево – "шляхетчиною", тобто Польщею.
Зазвичай влітку я гостюю у бабусі, що живе в селі. Кожен мій ранок починається з того, що бабуся кличе мене снідати, перед цим я вмиваюся, чищу зуби, переодягаюся. На сніданок я їм свіжі ягоди, іноді із ворогом, запиваючи молоком. Після сніданку ми з бабусею займаємося хатніми справами, городом, готуємо обід. Іноді я читаю позашкільну літературу або дивлюся фільми. Вдень я ходжу гуляти зі своїми друзями. Ми ходимо на річку, в ліс, катаємося на велосипедах. Приходжу додому вже після шостої години вечора, вечеряю, граю з дідом, іду вмиватися. Іноді до нас заходять сусіди і ми дружньо ділимося останніми новинами. Перед сном я дзвоню мамі, розповідаю, як пройшов день, що я робив, скільки займався. Лягаю спати, щоб скоріше почати новий день.
Світоглядні уявлення
Кожна людина визначає своє ставлення до себе, до інших людей, до світу, формується світогляд людини, який охоплює знання, переконання, прагнення, сподівання.
Втілюючи загальне бачення і розуміння місця людини в світі, світогляд впливає на її життєві позиції та вчинки. Поряд із індивідуальним світоглядом людини існує світогляд великих чи малих груп людей (націй, соціальних верств, етнографічних груп, родини тощо), який у процесі історичного розвитку зазнає певних, нерідко значних, змін.
У життєво-практичному світогляді важливе місце посідають уявлення та вірування. Уявлення – це образ якогось предмета чи явища, який міг сприйматися раніше і відтворився в пам"яті або створений уявою. Воно стосується не тільки минулого й теперішнього, а й майбутнього. У народному світогляді переважають уявлення як плід власне уяви, що стовується таких ситуацій, яких людина повністю не реалізувала в дійсності. Отже, йдеться про перетворювальне, а також спотворене відображення реальних предметів і явищ.
Релігійні уявлення людей називаються віруваннями. Вони сприймаються без перевірки, на віру. Віра становить основу релігійного світогляду. Релігійні люди переконані в існуванні надприродних сил та в їх визначальній ролі у світі.
Світогляд українського народу завжди мав яскраво виражене релігійне спрямування. Вірування необхідно відрізняти від повір"їв – своєрідних народних уявлень про залежність людини та її долі від явищ навколишнього світу. Народні повір"я широко відображені в усній народній творчості, зокрема в переказах, легендах тощо.
Світогляд українського народу має властивість переносити на світобудову якості людини. Ще у 30-х роках ХХ ст. Ганс Цбінден записав переказ про Землю, який побутував на Гуцульщині. За переказом, наша планета нагадує велетеньський людський організм, різні частини якого асоціюються з певним містом або регіоном: голова з цесарським містом – Віднем, пуповина – з папським містом Римом, груди й робочі руки – з багатими рівнинами Покуття, Поділля та Наддніпровської України, а черево – "шляхетчиною", тобто Польщею.
Зазвичай влітку я гостюю у бабусі, що живе в селі. Кожен мій ранок починається з того, що бабуся кличе мене снідати, перед цим я вмиваюся, чищу зуби, переодягаюся. На сніданок я їм свіжі ягоди, іноді із ворогом, запиваючи молоком. Після сніданку ми з бабусею займаємося хатніми справами, городом, готуємо обід. Іноді я читаю позашкільну літературу або дивлюся фільми. Вдень я ходжу гуляти зі своїми друзями. Ми ходимо на річку, в ліс, катаємося на велосипедах. Приходжу додому вже після шостої години вечора, вечеряю, граю з дідом, іду вмиватися. Іноді до нас заходять сусіди і ми дружньо ділимося останніми новинами. Перед сном я дзвоню мамі, розповідаю, як пройшов день, що я робив, скільки займався. Лягаю спати, щоб скоріше почати новий день.