"В праці, тільки в праці справжнє щастя" Старовинна мудрість говорить, що людина - творець свого щастя. З цим, мабуть, треба погодитись, тому що справжнє щастя - це передусім вміння прекрасно любити життя і людей. Щастя - це горде відчуття своєї вагомості в суспільстві, але, мабуть, чи не найважливіше - це вміння віддавати вся свої сили, своє душевне тепло, полум'я свого серця служінню людям. І саме така самовідданість, народжена високим гуманізмом, і робить людину щасливою. І все ж таки, де криється коріння справжнього щастя? Відповідь може бути одна: в праці.
У свій час великий педагог А. С. Макаренко правильно говорив про важливість трудового виховання. Згадати хоча б його "безнадійних вихованців, які вже встигли побувати "на дні" суспільного життя. Здавалось, ніхто і ніщо не спроможний очистити їхні душі від бруду. Але благородні вчинки і безкорислива праця дала змогу радісно забриніти струнам у їхніх душах, повернути їх у русло чесного життя. Саме праця забезпечила їм щастя повноцінного життя.
Відомі всі висловлювання Олександра Довженка: "Прекрасна людина в бою за Батьківщину. Прекрасна вона в стражданнях і в смерті за неї. Але найсвітліша краса її в труді". І ця глибока думка переконливо розкрита автором у його безсмертній "Поемі про море", де показано красу людини в праці. Глибоко філософськими словами закінчується цей твір: "Любіть землю! Любіть працю на землі, бо без цього не буде щастя нам і дітям нашим ні на якій планеті".
Такий фінал твору, на мій погляд, глибоко символічний: він вказує на ті проблеми, які стоять перед молодим поколінням.
Звеличити, збагатити людину, зробити її життя справді повноцінним і багатогранним може лише всесильна любов до інших людей. Такі високогуманні погляди і поривання здатна дарувати людині творча праця.
Цей неперевершений героїзм, цю нездоланну силу і красу творчої праці нашого народу оспівано в кращих творах української літератури. Мимоволі згадуються невмирущі слова з поезії Павла Тичини:
Усмішка в народу розцвітає. Кожен каже: й я свій труд несу! Відбудова! - труд переростає у красу.
У цих нібито й простих словах криється глибокий філософський зміст. І дійсно, тільки в процесі чесної безкорисливої праці людина по-справжньому здатна зрозуміти красу життя, велич людського існування. Лише тоді вона зможе повністю оцінити все те прогресивне, що створило людство в ході свого розвитку ввійти в чарівний світ прекрасного, збагативши свою душу неоціненним скарбом. А з іншого боку, саме це усвідомлення своєї повноцінності, збагаченості робить людську працю творчою і чимось наближає до мистецтва.
Але я гадаю, що будь-яка праця буде приносити людям користь, якщо людина обирає ту галузь праці, до якої вона більш за все здібна і яка здається більш корисною, а також таку, щоб її труд приносив якомога вагоміші результати. Для цього людині потрібні розум і знання.
Саме ця думка, доведена самим життям, оригінально зазвучала в поетичній творчості М. Рильського (збірка "Троянди і виноград"). Автор впевнено говорить:
У щастя людського два рівних є крила: Троянди й виноград, красиве і корисне.
Улюбленій справі людина віддає всі сили, всю енергію, всі знання, ця справа буде виконуватися краще, віддача, як говорять, буде більшою.
Отже, так і тільки таке життя можна назвати прекрасним. І лише в беззавітному служінні людству, в невтомній творчій праці кожний із нас зможе знайти справжнє людське щастя.
Нині можна з упевненістю стверджувати, що телебачення стало складовою нашого життя. Воно створило умови,у яких читачі перетворилися на «вимираючий вид».
Телебачення чи художня література? Що ж заслуговує на більшу увагу?
Мене відверто дивують люди, які все ж намагаються виділити з цих двох незмінних речей щось краще, важливіше. Я вважаю, що і книга, і телебачення не здадуть своїх позицій в найближчому майбутньому. Вони займуть однаково важливі місця в житті кожного з нас.
Книга залишалась вірним супутником інтелігенції,освіченої людини. Друкований матеріал розширює світогляд. Кожен літературний твір сприяє розвитку та неодмінно швидкому вдосконаленню. Книга – унікальне, феноменальне творіння людства. Ми не можемо уявити своє життя без неї. Книга – наш найкращий порадник у всіх життєвих ситуаціях і для школяра, і для зрілого, досвідченого мужа. Недарма в народі кажуть: книга вчить як на світі жить; хто багато читає, той багато знає.
Художня література – це світло знань,але й телебачення має вагомий вплив на нашу півсвідомість. Телебачення – це один із найбільш популярних засобів масової інформації. За до телебачення у людей є можливість дізнаватися останні новини, дивитися різні фільми і передачі. Телебачення розширює наші знання про навколишній світ, дозволяє нам бути добре поінформованими.
Існує безліч телевізійних каналів як рідною мовою, так і різними іноземними мовами. Ми можемо вибрати собі будь-який канал, використовуючи супутникове або кабельне телебачення. У наш час багато людей вважають, що дивитися телевізор – це найкраще проведення часу.
Телебачення – це «своєрідні двері», через які до наших будинків може увійти увесь світ.
Тому на мою думку, порівнювати телебачення з книгою не потрібно. Адже прогрес людства – річ, від якої не дітися. А якщо вже і є такі особистості, які обожнюють запах книги, вони завжди можуть знайти її у бібліотеках, які, я впевнена, будуть жити вічно.
Отже, не можна обирати з кращого найкраще, бо нікому ще досі це не вдавалося. Книга й телебачення назавжди залишаться основними джерелами інформації, які доповнюють одне одного.
Старовинна мудрість говорить, що людина - творець свого щастя. З цим, мабуть, треба погодитись, тому що справжнє щастя - це передусім вміння прекрасно любити життя і людей. Щастя - це горде відчуття своєї вагомості в суспільстві, але, мабуть, чи не найважливіше - це вміння віддавати вся свої сили, своє душевне тепло, полум'я свого серця служінню людям. І саме така самовідданість, народжена високим гуманізмом, і робить людину щасливою. І все ж таки, де криється коріння справжнього щастя? Відповідь може бути одна: в праці.
У свій час великий педагог А. С. Макаренко правильно говорив про важливість трудового виховання. Згадати хоча б його "безнадійних вихованців, які вже встигли побувати "на дні" суспільного життя. Здавалось, ніхто і ніщо не спроможний очистити їхні душі від бруду. Але благородні вчинки і безкорислива праця дала змогу радісно забриніти струнам у їхніх душах, повернути їх у русло чесного життя. Саме праця забезпечила їм щастя повноцінного життя.
Відомі всі висловлювання Олександра Довженка: "Прекрасна людина в бою за Батьківщину. Прекрасна вона в стражданнях і в смерті за неї. Але найсвітліша краса її в труді". І ця глибока думка переконливо розкрита автором у його безсмертній "Поемі про море", де показано красу людини в праці. Глибоко філософськими словами закінчується цей твір: "Любіть землю! Любіть працю на землі, бо без цього не буде щастя нам і дітям нашим ні на якій планеті".
Такий фінал твору, на мій погляд, глибоко символічний: він вказує на ті проблеми, які стоять перед молодим поколінням.
Звеличити, збагатити людину, зробити її життя справді повноцінним і багатогранним може лише всесильна любов до інших людей. Такі високогуманні погляди і поривання здатна дарувати людині творча праця.
Цей неперевершений героїзм, цю нездоланну силу і красу творчої праці нашого народу оспівано в кращих творах української літератури. Мимоволі згадуються невмирущі слова з поезії Павла Тичини:
Усмішка в народу розцвітає.
Кожен каже: й я свій труд несу!
Відбудова! - труд переростає
у красу.
У цих нібито й простих словах криється глибокий філософський зміст. І дійсно, тільки в процесі чесної безкорисливої праці людина по-справжньому здатна зрозуміти красу життя, велич людського існування. Лише тоді вона зможе повністю оцінити все те прогресивне, що створило людство в ході свого розвитку ввійти в чарівний світ прекрасного, збагативши свою душу неоціненним скарбом. А з іншого боку, саме це усвідомлення своєї повноцінності, збагаченості робить людську працю творчою і чимось наближає до мистецтва.
Але я гадаю, що будь-яка праця буде приносити людям користь, якщо людина обирає ту галузь праці, до якої вона більш за все здібна і яка здається більш корисною, а також таку, щоб її труд приносив якомога вагоміші результати. Для цього людині потрібні розум і знання.
Саме ця думка, доведена самим життям, оригінально зазвучала в поетичній творчості М. Рильського (збірка "Троянди і виноград"). Автор впевнено говорить:
У щастя людського два рівних є крила:
Троянди й виноград, красиве і корисне.
Улюбленій справі людина віддає всі сили, всю енергію, всі знання, ця справа буде виконуватися краще, віддача, як говорять, буде більшою.
Отже, так і тільки таке життя можна назвати прекрасним. І лише в беззавітному служінні людству, в невтомній творчій праці кожний із нас зможе знайти справжнє людське щастя.
Нині можна з упевненістю стверджувати, що телебачення стало складовою нашого життя. Воно створило умови,у яких читачі перетворилися на «вимираючий вид».
Телебачення чи художня література? Що ж заслуговує на більшу увагу?
Мене відверто дивують люди, які все ж намагаються виділити з цих двох незмінних речей щось краще, важливіше. Я вважаю, що і книга, і телебачення не здадуть своїх позицій в найближчому майбутньому. Вони займуть однаково важливі місця в житті кожного з нас.
Книга залишалась вірним супутником інтелігенції,освіченої людини. Друкований матеріал розширює світогляд. Кожен літературний твір сприяє розвитку та неодмінно швидкому вдосконаленню. Книга – унікальне, феноменальне творіння людства. Ми не можемо уявити своє життя без неї. Книга – наш найкращий порадник у всіх життєвих ситуаціях і для школяра, і для зрілого, досвідченого мужа. Недарма в народі кажуть: книга вчить як на світі жить; хто багато читає, той багато знає.
Художня література – це світло знань,але й телебачення має вагомий вплив на нашу півсвідомість. Телебачення – це один із найбільш популярних засобів масової інформації. За до телебачення у людей є можливість дізнаватися останні новини, дивитися різні фільми і передачі. Телебачення розширює наші знання про навколишній світ, дозволяє нам бути добре поінформованими.
Існує безліч телевізійних каналів як рідною мовою, так і різними іноземними мовами. Ми можемо вибрати собі будь-який канал, використовуючи супутникове або кабельне телебачення. У наш час багато людей вважають, що дивитися телевізор – це найкраще проведення часу.
Телебачення – це «своєрідні двері», через які до наших будинків може увійти увесь світ.
Тому на мою думку, порівнювати телебачення з книгою не потрібно. Адже прогрес людства – річ, від якої не дітися. А якщо вже і є такі особистості, які обожнюють запах книги, вони завжди можуть знайти її у бібліотеках, які, я впевнена, будуть жити вічно.
Отже, не можна обирати з кращого найкраще, бо нікому ще досі це не вдавалося. Книга й телебачення назавжди залишаться основними джерелами інформації, які доповнюють одне одного.
Объяснение: