Написати прислiв'я про людську якiсть з синтаксичним розбором
То есть написать человеческое качество и сделать его синтаксический разбор.

Одного разу я йшов зі школи додому через парк. В нашому парку багато старих дерев. Раптом я почув стукіт дятла, придивився - і побачив цю гарну пташку. Дятел повзав по стовбуру, неначе прислухаючись до чогось і час від часу стукав дзьобом по корі старого клена. І ось, неначе почувши щось, він почав стукати, роблячи отвір у корі. Я стояв гав зв птахом, але він мене не помічав - такий був зайнятий. Я стояв доволі близько, тому зміг роздивитися цього ошатного птаха, його чорно-біле вбрання та червоне підхвістя та "капелюшок". Дятел замовк, і я побачив, як він витягає щось з-під кори. Мабуть, це була якась личинка або комаха. Я побажав птаху смачного і пішов додому.

- Привіт.
- Привіт.
- Ти ж у нас у класі новеньй, то може познайомимось? 
- Я не проти. Мене звати Ігор, мені 14 років.
- А я Андрій, і мені теж 14. Розкажи мені, а звідки ти приїхав?
- Я приїхав з мальовничого міста, що на Житомирщині. 
- Я чув, що там прекрасні краєвиди. Це правда?
- О так, там неймовірна природа!
- Може розповіси мені про цей край?
- Залюбки. З чого почати?
- А що на Житомирщині най-найгарніше?
- Без сумніву - ліси. Такої краси, мабуть, немає ніде у світі. Я годинами міг просто сидіти та слухати шепіт дерев.
-  А звірі у цих лісах були?
- Ще б пак! Частенько можна було побачити, як руда білочка збирає собі горіхи, як дятел вистукує "тук-тук", як соловейко починає співати свою чудову пісню.
- У мене немає слів... Невже там й спраді так гарно?
- Навіть краще.
- Може ти поділишся своєю розовіддю з усім класом?
- Можливо... але я трохи соромлюсь.
- Нічого, я тобі до
- Тоді - згода.
- Це буде захоплююче.