- добре, у мене тепер є справи, тож нудьгувати ніколи! а в тебе?
- міркую, чим би таким зайнятись, цікавим і корисним водночас… вибач, а які це в тебе справи з’явились?
- я навчаю свого двоюрідного брата української мови!
- та не може бути! ти ще сама маленька!
- так, але він молодший від мене. до того ж я добре знаю українську мову і завжди на уроках отримую вищі !
- а твій брат зовсім не знає української мови?
- зовсім! мої дядько та тітка, його батьки, переїхали сюди з білорусі, з міста гомеля, місяць тому. а сашко вивчав в школі лише білоруську мову!
- але ж білоруська мова, здається, схожа з українською?
- це тільки так здається, але насправді слова вимовляються інакше! і орфографія зовсім інша!
- і яким чином ти навчаєш сашка української мови?
- поки що дуже просто. я показую йому предмети та кажу, як вони називаються українською. він повторює, а потім повинен мені скласти речення з цими словами.
- а ти пробувала давати йому читати українські тексти?
- так, але він так кумедно читає, що я не можу втриматися від сміху! начебто хтось узяв та перекрутив усі слова!
- альонко, мені здається, що я можу тобі навчати сашка української мови. у мене є кілька цікавих ідей щодо того, як можна організувати уроки. а також я точно не буду сміятися, коли він стане читати.
- оксанко, я так вдячна тобі! ти собі не уявляєш! мені так потрібна !
- нема за що! ну, я побігла! коли мені до вас прийти?
- можна завтра о п’ятій, сашко якраз буде у нас.
- ну, тоді до зустрічі!
- до зустрічі! ще раз красно тобі дякую! побачимось!
діалог 2
- аню, ти зараз не нічим не зайнята?
- та ні, зараз же перерва! ти хочеш щось спитати, михайлику?
- так, хочу. я бачу в тебе на парті якусь книжку про українську мову. що там такого цікавого?
- в цій книжці перераховані основні види помилок, які люди роблять в українській мові. тобто ті слова, які вони говорять неправильно.
- я щось не зрозумів. як це – говорять неправильно?
- наприклад, я скажу: «він не говорить на українській мові». а правильно буде в такому разі казати: «він не говорить українською мовою». або «він не володіє українською мовою».
- і де ж тут помилка? «на українській мові» - це також правильно. мій батько говорить саме так.
- але ж це діалектна форма, а літературна мова визнає тільки «українською мовою».
- а що ще є в твоїй книзі?
- багато різних прикладів. правильно вживати «торговельний центр» замість «торгівельний», «домагатися успіху» замість «добиватися», «стежити за тобою» замість «слідкувати»…
- слухай, аню, навіщо тобі взагалі ця книжка? чи тобі не все одно, яке слово вживати?
- я вважаю, що людина має користуватися мовою грамотно та літературно.
- аню, мені здається, ти даремно втрачаєш час на цю дурну книжку. може, краще підеш подивишся новий сергієвій i pod? оце справжня річ! прогрес науки! і коштує – ого-го!
- залюбки піду подивлюся, це теж цікаво. але мова мене теж цікавить не менше. до того ж я планую брати участь у всеукраїнському конкурсі з української мови. і мені треба підготуватися.
- ну, якщо ти виграєш за це приз, тоді, може, і є причини сидіти над книгою… але це не для мене! то я пішов! приєднуйся до нас!
- добре, але спершу дочитаю приклад!
діалог 3
- добридень, бабусечко!
- добридень, онучко! як успіхи в школі?
- дуже добре! отримала сьогодні «одинадцять» з української мови!
- а що ви сьогодні вивчали?
- ми читали текст про природу, робили за ним вправи. там розповідалося про ліс, звірів, гриби та ягоди тощо! а як твоє здоров’я, бабусю?
- вже краще, ніж було. ось, бачиш, скляні банки на полиці стоять?
- так, звичайно
- там різноманітне варення, щоб взимку в нас були вітаміни. здоров’я потрібно зміцнювати правильним харчуванням. бачиш, на кожній баночці намальована ягідка?
- так, ось це, наприклад, малина.
- а ось ця ягідка як називається українською мовою?
- я знаю! це полуниця! а це – лісова суниця! а цю ягідку ми якраз сьогодні вивчали – це чорниця!
- так, її вживання дуже корисне для очей… а таку ягідку ти знаєш?
- здається, я бачу калину… а в наступній баночці… як же вона називає клюква…
- не клюква, а журавлина. ви сьогодні не вивчали її?
- ні… але я її запам’ятаю! бабусю, як багато різних смачних ягідок у нас росте! і які гарні слова їх позначають! яка багата наша українська мова!
- добре, дитинко, будеш їсти взимку смачне варення та згадувати багатство рідної мови. а ось цю блакитну ягідку в останній баночці, ти, онучко точно не знаєш. це рідкісна ягідка. називається лохиною. піду приготую нам чаю з варенням. тобі з яким?
- з суничками, будь ласка! я зараз прийду, бабусю!
це як розбірати слова:
морфологічний розбір іменника
1. частина мови.
2. початкова форма іменника (називний відмінок однини).
3. власна чи загальна назва.
4. назва істоти чи неістоти.
5. змінний чи незмінний.
6. назва речовини, матеріалу, ознаки, предмета, дії, процесу, стану.
7. конкретне поняття чи абстрактне.
8. можливо, збірний.
9. число (однина, множина).
10. рід (у множині рід не визначається! ) – чоловічий, жіночий, середній.
11. відмінок – називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний.
12. відміна (і, іі, ііі, іv).
13. група – тверда, м’яка, мішана.
14. синтаксична роль.
зразок
у кімнаті не вистачало стільця.
стільця – іменник, поч.ф. – стілець, заг. назва, неістота, змінний, назва предмета, конкретне поняття, однина, чол. рід, родов. відмінок, іі відміна, м’яка група, додаток.
діалоги на тему «українська мова»
3 варіанта
діалог 1
- привіт, оксано!
- привіт, альонко! як ся маєш?
- добре, у мене тепер є справи, тож нудьгувати ніколи! а в тебе?
- міркую, чим би таким зайнятись, цікавим і корисним водночас… вибач, а які це в тебе справи з’явились?
- я навчаю свого двоюрідного брата української мови!
- та не може бути! ти ще сама маленька!
- так, але він молодший від мене. до того ж я добре знаю українську мову і завжди на уроках отримую вищі !
- а твій брат зовсім не знає української мови?
- зовсім! мої дядько та тітка, його батьки, переїхали сюди з білорусі, з міста гомеля, місяць тому. а сашко вивчав в школі лише білоруську мову!
- але ж білоруська мова, здається, схожа з українською?
- це тільки так здається, але насправді слова вимовляються інакше! і орфографія зовсім інша!
- і яким чином ти навчаєш сашка української мови?
- поки що дуже просто. я показую йому предмети та кажу, як вони називаються українською. він повторює, а потім повинен мені скласти речення з цими словами.
- а ти пробувала давати йому читати українські тексти?
- так, але він так кумедно читає, що я не можу втриматися від сміху! начебто хтось узяв та перекрутив усі слова!
- альонко, мені здається, що я можу тобі навчати сашка української мови. у мене є кілька цікавих ідей щодо того, як можна організувати уроки. а також я точно не буду сміятися, коли він стане читати.
- оксанко, я так вдячна тобі! ти собі не уявляєш! мені так потрібна !
- нема за що! ну, я побігла! коли мені до вас прийти?
- можна завтра о п’ятій, сашко якраз буде у нас.
- ну, тоді до зустрічі!
- до зустрічі! ще раз красно тобі дякую! побачимось!
діалог 2
- аню, ти зараз не нічим не зайнята?
- та ні, зараз же перерва! ти хочеш щось спитати, михайлику?
- так, хочу. я бачу в тебе на парті якусь книжку про українську мову. що там такого цікавого?
- в цій книжці перераховані основні види помилок, які люди роблять в українській мові. тобто ті слова, які вони говорять неправильно.
- я щось не зрозумів. як це – говорять неправильно?
- наприклад, я скажу: «він не говорить на українській мові». а правильно буде в такому разі казати: «він не говорить українською мовою». або «він не володіє українською мовою».
- і де ж тут помилка? «на українській мові» - це також правильно. мій батько говорить саме так.
- але ж це діалектна форма, а літературна мова визнає тільки «українською мовою».
- а що ще є в твоїй книзі?
- багато різних прикладів. правильно вживати «торговельний центр» замість «торгівельний», «домагатися успіху» замість «добиватися», «стежити за тобою» замість «слідкувати»…
- слухай, аню, навіщо тобі взагалі ця книжка? чи тобі не все одно, яке слово вживати?
- я вважаю, що людина має користуватися мовою грамотно та літературно.
- аню, мені здається, ти даремно втрачаєш час на цю дурну книжку. може, краще підеш подивишся новий сергієвій i pod? оце справжня річ! прогрес науки! і коштує – ого-го!
- залюбки піду подивлюся, це теж цікаво. але мова мене теж цікавить не менше. до того ж я планую брати участь у всеукраїнському конкурсі з української мови. і мені треба підготуватися.
- ну, якщо ти виграєш за це приз, тоді, може, і є причини сидіти над книгою… але це не для мене! то я пішов! приєднуйся до нас!
- добре, але спершу дочитаю приклад!
діалог 3
- добридень, бабусечко!
- добридень, онучко! як успіхи в школі?
- дуже добре! отримала сьогодні «одинадцять» з української мови!
- а що ви сьогодні вивчали?
- ми читали текст про природу, робили за ним вправи. там розповідалося про ліс, звірів, гриби та ягоди тощо! а як твоє здоров’я, бабусю?
- вже краще, ніж було. ось, бачиш, скляні банки на полиці стоять?
- так, звичайно
- там різноманітне варення, щоб взимку в нас були вітаміни. здоров’я потрібно зміцнювати правильним харчуванням. бачиш, на кожній баночці намальована ягідка?
- так, ось це, наприклад, малина.
- а ось ця ягідка як називається українською мовою?
- я знаю! це полуниця! а це – лісова суниця! а цю ягідку ми якраз сьогодні вивчали – це чорниця!
- так, її вживання дуже корисне для очей… а таку ягідку ти знаєш?
- здається, я бачу калину… а в наступній баночці… як же вона називає клюква…
- не клюква, а журавлина. ви сьогодні не вивчали її?
- ні… але я її запам’ятаю! бабусю, як багато різних смачних ягідок у нас росте! і які гарні слова їх позначають! яка багата наша українська мова!
- добре, дитинко, будеш їсти взимку смачне варення та згадувати багатство рідної мови. а ось цю блакитну ягідку в останній баночці, ти, онучко точно не знаєш. це рідкісна ягідка. називається лохиною. піду приготую нам чаю з варенням. тобі з яким?
- з суничками, будь ласка! я зараз прийду, бабусю!
- чекаю до столу!