на відміну від означень і обставин додатки відокремлюється досить рідко відокремлення залежить від смислового навантаження відокремлюється насамперед додатки які вводяться до речення за до слів крім окрім опріч зокрема замість за винятком на відміну від навіть вони виступають з іменником у родовому відмінку деякі відокремлені додатки з прийменником замість не відокремлюється і на письмі комами не відділяються це буває у випадках коли додаток з прийменником не означає предмет вибору інших вжитий у значенні заміщення чогось
Дієприслівник не є самостійною частиною мови, тому що він має ознаки дієслова і прислівника.Дієприслівник має вид (доконаний, недоконаний), час (тільки теперішній та минулий), він може мати залежні слова, як і дієслово (разом із залежними словами він утворює дієприслівниковий зворот).Але подібно до прислівника, він не відмінюється.У реченні виконує роль обставини.Вчені-філологи вирішили, що дієприслівник не є ні дієсловом, ні прислівником, але все ж таки він ближче до дієслова, бо відповідає на питання що роблячи?, що зробивши? і називає додаткову дію (це означає, що дієприслівниковий зворот можна вилучити з речення, при цьому,з граматичної точки зору, речення буде побудоване вірно.Проте страждати від цього буде лексичний зміст речення, і ви не зможете донести думку до співбесідника)
2)Дієприкметник відповідає на запитання прикметника який?, яка?, яке?, які? і виражає ознаку предмета за дією, в той час,як дієприслівник означає додаткову дію.
на відміну від означень і обставин додатки відокремлюється досить рідко відокремлення залежить від смислового навантаження відокремлюється насамперед додатки які вводяться до речення за до слів крім окрім опріч зокрема замість за винятком на відміну від навіть вони виступають з іменником у родовому відмінку деякі відокремлені додатки з прийменником замість не відокремлюється і на письмі комами не відділяються це буває у випадках коли додаток з прийменником не означає предмет вибору інших вжитий у значенні заміщення чогось
Дієприслівник не є самостійною частиною мови, тому що він має ознаки дієслова і прислівника.Дієприслівник має вид (доконаний, недоконаний), час (тільки теперішній та минулий), він може мати залежні слова, як і дієслово (разом із залежними словами він утворює дієприслівниковий зворот).Але подібно до прислівника, він не відмінюється.У реченні виконує роль обставини.Вчені-філологи вирішили, що дієприслівник не є ні дієсловом, ні прислівником, але все ж таки він ближче до дієслова, бо відповідає на питання що роблячи?, що зробивши? і називає додаткову дію (це означає, що дієприслівниковий зворот можна вилучити з речення, при цьому,з граматичної точки зору, речення буде побудоване вірно.Проте страждати від цього буде лексичний зміст речення, і ви не зможете донести думку до співбесідника)
2)Дієприкметник відповідає на запитання прикметника який?, яка?, яке?, які? і виражає ознаку предмета за дією, в той час,як дієприслівник означає додаткову дію.