Настав перший місяць весни. Яскравіше і тепліше світить сонце. Воно дедалі вище підіймається над горизонтом. Спадає з землі снігова ковдра. Усе в природі оновлюється, відроджується до нового життя.
Ще можуть бути морози, хуртовини, ожеледиця. Та повітря в березні вже пахне весною. На чистому блакитному небі можна гати неквапливі білосніжні купчасті хмари. Щодоби день стає довшим, а ніч коротшою. Наближається день весняного рівнодення.
Настав перший місяць весни. Яскравіше і тепліше світить сонце. Воно дедалі вище підіймається над горизонтом. Спадає з землі снігова ковдра. Усе в природі оновлюється, відроджується до нового життя.
Ще можуть бути морози, хуртовини, ожеледиця. Та повітря в березні вже пахне весною. На чистому блакитному небі можна гати неквапливі білосніжні купчасті хмари. Щодоби день стає довшим, а ніч коротшою. Наближається день весняного рівнодення.
Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.
Объяснение: