"наталка полтавка", як ми бачимо із заголовку, оповідає нам про долю звичайної української дівчини. наталка працьовита і щира, чуйна і дотепна, розумна і красива як зовні, так і душевно. наталка щиро кохає петра, вона віддано чекає на нього кілька років. проте обставини тиснуть на дівчину, мати схиляє до шлюбу з іншим. прекрасно описує автор і душевні переживання наталки, і громадську думку, згідно з якою шлюб за розрахунком сприймається як цілком нормальне явище. але найбільше захоплення викликає сила духу наталки, яка не хоче коритися долі, хоче сама творити свою долю, здобувати своє щастя.
наталка перемагає обставини! точніше, навіть не стільки сама наталка, скільки щире почуття її та петра, справжнє кохання долає всі перепони, виставлені життям. цікаво, як протиставляється у творі народна мудрість, народна мораль моралі "освічених верств", які, на відміну від простих людей, не бачать великої біди у тому, щоб поступитися почуттями заради вигідного шлюбу. вже вкотре ми розуміємо, що моральна краса і чистота людини зовсім не залежить від її соціального статусу. котляревський майстерно розмежовує вічні цінності та минущі, духовне та матеріальне.
український глядач побачив у творі відображення самого себе і свого життя. але ж ті часи давно минули, люди змінилися, змінилося життя. проте справжні шедеври слова не втрачають своєї актуальності. бо, попри будь-які зміни в житті суспільства і людей, є вічні теми і вічні проблеми нашого буття, як-от: справжнє кохання, щира дружба, чистота душі та боротьба за власне щастя. завдяки беззаперечному талантові і. котляревського навіть сучасний глядач бачить відображення власних переживань у цій п'єсі, бо, на щастя, сердечність і краса людської душі все ще є важливими для нас цінностями
У кожного народу є свої традиції. Їхня історія досягає в глибину століть, сполучає в собі подання про світ, відношення до релігії, ознаки побуту
В останні роки ми часто звертаємося до традицій, тому що усвідомлюємо себе частиною великого народу з найбагатшими досягненнями культури. Той, хто не знає свою культуру й чурается свого язика, не може з повагою ставитися й до культури інших народів
Усвідомлення своєї причетності до великого народу — є усвідомленням себе самого, усвідомленням своєї значимості вмире.
Моє перше знайомство з народними традиціями відбулося давно, коли я був ще дуже маленьким
Було мені років 5 — 6, коли я сам свідомо поніс вечерю до свого хрещеного. Тепер я знаю, що було це на Святвечір перед Різдвом. На вулиці вже стемніло, але ніхто не боявся темряви, дітей було дуже багато, хто ніс вечерю до родичів, а хто — колядував. Тоді я вперше почув колядки. Придя додому, намагався згадати почуте на вулиці, але не зміг. Моя прабаба розтлумачила мені й значення слів з почутої колядки, і самого обряду
Але самі повні враження про народні обряди я привіз із Львова. Разом з іншими учнями нашої школи два роки тому назад я побував на екскурсії в цьому стародавнім місті. Наша подорож була не тільки цікавим, але й пізнавальним, тому що ми не просто гали народні різдвяні обряди, але й приймали в них участь. Повернувшись додому, я навчив своїх друзів різдвяних пісень, почутих там, а в наступному році ми й самі ходили колядувати. Так що всі Святки пройшли незабутні. З тих пор я цікавлюся традиціями інших народів. Я із задоволенням читаю книжки, які містять свідчення про історію й культуру того або іншого народу, я порівнюю наші звичаї із традиціями інших регіонів України й інших слов’янських народів
Скільки обрядів довелося мені побачити. А скільки ще прийде побачити! Адже мир такий великий, життя так дивне, а традиції допомагають збагатити її.
"наталка полтавка", як ми бачимо із заголовку, оповідає нам про долю звичайної української дівчини. наталка працьовита і щира, чуйна і дотепна, розумна і красива як зовні, так і душевно. наталка щиро кохає петра, вона віддано чекає на нього кілька років. проте обставини тиснуть на дівчину, мати схиляє до шлюбу з іншим. прекрасно описує автор і душевні переживання наталки, і громадську думку, згідно з якою шлюб за розрахунком сприймається як цілком нормальне явище. але найбільше захоплення викликає сила духу наталки, яка не хоче коритися долі, хоче сама творити свою долю, здобувати своє щастя.
наталка перемагає обставини! точніше, навіть не стільки сама наталка, скільки щире почуття її та петра, справжнє кохання долає всі перепони, виставлені життям. цікаво, як протиставляється у творі народна мудрість, народна мораль моралі "освічених верств", які, на відміну від простих людей, не бачать великої біди у тому, щоб поступитися почуттями заради вигідного шлюбу. вже вкотре ми розуміємо, що моральна краса і чистота людини зовсім не залежить від її соціального статусу. котляревський майстерно розмежовує вічні цінності та минущі, духовне та матеріальне.
український глядач побачив у творі відображення самого себе і свого життя. але ж ті часи давно минули, люди змінилися, змінилося життя. проте справжні шедеври слова не втрачають своєї актуальності. бо, попри будь-які зміни в житті суспільства і людей, є вічні теми і вічні проблеми нашого буття, як-от: справжнє кохання, щира дружба, чистота душі та боротьба за власне щастя. завдяки беззаперечному талантові і. котляревського навіть сучасний глядач бачить відображення власних переживань у цій п'єсі, бо, на щастя, сердечність і краса людської душі все ще є важливими для нас цінностями
У кожного народу є свої традиції. Їхня історія досягає в глибину століть, сполучає в собі подання про світ, відношення до релігії, ознаки побуту
В останні роки ми часто звертаємося до традицій, тому що усвідомлюємо себе частиною великого народу з найбагатшими досягненнями культури. Той, хто не знає свою культуру й чурается свого язика, не може з повагою ставитися й до культури інших народів
Усвідомлення своєї причетності до великого народу — є усвідомленням себе самого, усвідомленням своєї значимості вмире.
Моє перше знайомство з народними традиціями відбулося давно, коли я був ще дуже маленьким
Було мені років 5 — 6, коли я сам свідомо поніс вечерю до свого хрещеного. Тепер я знаю, що було це на Святвечір перед Різдвом. На вулиці вже стемніло, але ніхто не боявся темряви, дітей було дуже багато, хто ніс вечерю до родичів, а хто — колядував. Тоді я вперше почув колядки. Придя додому, намагався згадати почуте на вулиці, але не зміг. Моя прабаба розтлумачила мені й значення слів з почутої колядки, і самого обряду
Але самі повні враження про народні обряди я привіз із Львова. Разом з іншими учнями нашої школи два роки тому назад я побував на екскурсії в цьому стародавнім місті. Наша подорож була не тільки цікавим, але й пізнавальним, тому що ми не просто гали народні різдвяні обряди, але й приймали в них участь. Повернувшись додому, я навчив своїх друзів різдвяних пісень, почутих там, а в наступному році ми й самі ходили колядувати. Так що всі Святки пройшли незабутні. З тих пор я цікавлюся традиціями інших народів. Я із задоволенням читаю книжки, які містять свідчення про історію й культуру того або іншого народу, я порівнюю наші звичаї із традиціями інших регіонів України й інших слов’янських народів
Скільки обрядів довелося мені побачити. А скільки ще прийде побачити! Адже мир такий великий, життя так дивне, а традиції допомагають збагатити її.