Запам’яталось, що протягом дня, вулицями міста стояли, ходили живі статуї, пропонуючи світлини на їхньому фоні. Не зважаючи на те, що у Львові дуже багато туристів - місто тихе і спокійне, ніхто нікуди не спішить, скрізь багато зелені. Водії маршруток з щирою посмішкою підказують дорогу!
А ще нас вразило, що скрізь бруківка... Це не звично, але набагато краще ніж асфальт. Не можу пояснити чому...
Двох днів дуже мало, щоб оглянути Львів, але маємо надію, що приїдемо ще не раз і якнайдовше спробуємо побути у цьому чарівному місті України.
– Ж-ж-жарко... Ж-ж-жорстоке Сонце.
Образилося Сонце, сховалося за хмару. Похмуро стало, квіти пелюстки згорнули, мурахи свої домівки позачиняли.
– Як тепер без Сонечка жити? – зашепотіли Дерева.
– Ось я,– сказав хтось ледь чутно, і всі побачили червонокрилого жучка, якого теж Сонечком звали.
– А ти можеш землю зігрівати? – спитали Дерева.
– Ні,– зітхнуло Сонечко,– я попелиць знищую та інших дрібних шкідників.
– За це тобі, Сонечку вклонилися Дерева і знову зашепотіли: – Як без Сонечка жити?
А Джміль гудів:
– Ж-ж-жаль, квіти пелюстки згорнули, ж-ж-жаль.
– Жаль?! – обурилися Дерева. – А хто Сонце жорстоким назвав?
Став Джміль у Сонця пробачення просити:
– Ж-ж-жити без тебе не можна, пробач мені.
Виглянуло Сонце з-за хмари, усміхнулося. Зраділи дерева, квіти розкрилися, а Джміль над ними гудів:
– Ж-ж-жарко, але не дуж-ж-же...
Запам’яталось, що протягом дня, вулицями міста стояли, ходили живі статуї, пропонуючи світлини на їхньому фоні. Не зважаючи на те, що у Львові дуже багато туристів - місто тихе і спокійне, ніхто нікуди не спішить, скрізь багато зелені. Водії маршруток з щирою посмішкою підказують дорогу!
А ще нас вразило, що скрізь бруківка... Це не звично, але набагато краще ніж асфальт. Не можу пояснити чому...
Двох днів дуже мало, щоб оглянути Львів, але маємо надію, що приїдемо ще не раз і якнайдовше спробуємо побути у цьому чарівному місті України.
Пояснення: