Природа Карпат завжди милує своєю надзвичайною красою. Зимою тут просто чарівно: такі відкриваються краєвиди перед очима, що іноді стає просто моторошно. Здається - ні, так не буває, це занадто прекрасно, щоб бути правдою. Але все це насправді існує: велич суворих стрімких вершин, покритих патлатими кучугурами найбілішого в світі снігу; гірлянди кришталевих бурульок, що подекуди звисають з-під стріх; у білі кожушинки вдягнуті сосни, буки і смереки... І над усім цим наче легесенький тополиний пух сиплеться, сиплеться, аж кінця йому немає, небесний серпанок. Немов лебедина зграя спустилася на наше обійстя, закрила собою і небо, і землю, і полонину, і ту віддалену колибу, де ми знайшли собі прихисток на час снігопаду. Ось високо на видноколі вже з"явилося блакитне віконце - і сонце, яскравіше за яке, мабуть, я ще не бачив, засяяло, засліпило очі.
Карпати, сніги, нечувана далечінь, тиша, височина - ви священні!
Зима, білі сніги, метуть хурделиці, січе пороша, від морозу лунко тріс кається лід на річці. Де забарилась весна, чому не квапиться в рідні краї? Та ось повернулась із вирію весна, а з нею повернулися додому воронки. Випустила весна з-під снігу квапливі струмки; весело задзюркотіли вони по землі, наче заспівали весняних пісень. Сонце, ніби художник, розмалювало всю землю яскравими пейзажами. Мене поцілував теплий промінь, моє обличчя прикрасили руді веснянки.
Зима у Карпатах.
Природа Карпат завжди милує своєю надзвичайною красою. Зимою тут просто чарівно: такі відкриваються краєвиди перед очима, що іноді стає просто моторошно. Здається - ні, так не буває, це занадто прекрасно, щоб бути правдою. Але все це насправді існує: велич суворих стрімких вершин, покритих патлатими кучугурами найбілішого в світі снігу; гірлянди кришталевих бурульок, що подекуди звисають з-під стріх; у білі кожушинки вдягнуті сосни, буки і смереки... І над усім цим наче легесенький тополиний пух сиплеться, сиплеться, аж кінця йому немає, небесний серпанок. Немов лебедина зграя спустилася на наше обійстя, закрила собою і небо, і землю, і полонину, і ту віддалену колибу, де ми знайшли собі прихисток на час снігопаду. Ось високо на видноколі вже з"явилося блакитне віконце - і сонце, яскравіше за яке, мабуть, я ще не бачив, засяяло, засліпило очі.
Карпати, сніги, нечувана далечінь, тиша, височина - ви священні!
Стиль мовлення - художній. Тип - опис.
Зима, білі сніги, метуть хурделиці, січе пороша, від морозу лунко тріс кається лід на річці. Де забарилась весна, чому не квапиться в рідні краї? Та ось повернулась із вирію весна, а з нею повернулися додому воронки. Випустила весна з-під снігу квапливі струмки; весело задзюркотіли вони по землі, наче заспівали весняних пісень. Сонце, ніби художник, розмалювало всю землю яскравими пейзажами. Мене поцілував теплий промінь, моє обличчя прикрасили руді веснянки.