ответ: Жив колись собі займенник. Тато був мером міста, мама ніким не працювала, тільки в хаті прибирила, готувала їсти, прибирала. Ніхто не знав як займенника звати, один каже, що його звати Андрій, другий - Сергій. Так і не визначились.
Одного разу, мер цього маленького містечка, в якому жив займенник, зібрав всіх своїх колег, друзів і важливих людей, щоб дати ім'я займеннику. Багато було пропозицій, але всі зупинились на ім'ї Неозначений. Так як ніхто не знав як його звати.
Пройшов час і Неозначений пішов у школу, там було багато дітей. Він зразу зо всіма познайомився. Через пару днів, вже мав декілька друзів: Означальний, Особовий, Присвійний, Питальний, Відносний, Зворотній, Заперечний і Вказівний. "Компанія"завжди разом гуляла, гралася, хлопці за один одного в гості, грали в настольні ігри. Не помітили, як і роки пройшли. Ось і Неозначений вже став дорослою повноцінною і важливою людиною. Все місто його знало і поважало. Тепер без нього і не обійтись.
Чи вдивлялись ви коли-небудь у рукописи видатних людей, справжніх майстрів? Коли так, ви обов’язково помітите безліч виправлень на шляху до створення шедевру. Так і в житті. Треба докласти неймовірних зусиль, щоб записи твоєї душі були варті поваги. З дитинства батьки, бабусі, дідусі, розповідаючи нам казки або оповідання з життя,
навчають бути добрими і лагідними. Стаючи дорослими, ми мусимо вирішувати для себе, як вчинити і як розпізнати добро і зло. За цими орієнтирами можна творити себе. Кожна людина повинна триматися певних меж, і не має значення, в яких саме. Головне те, щоб вони існували і щоб усе життя зазнавало їхнього впливу. Ми повинні аналізувати себе і робити висновки. Повинні змінювати те, що не узгоджується з особисто нашими принципами.
Відомий російський письменник М. Булгаков писав, що “рукописи не горят”, але горять душі. Та, як відомо, із попелу неможливо нічого відтворити. Тому треба пам’ятати, що найголовніше в житті
– зберегти свою цільність. Ані кар’єра, ані робота, ані добре ставлення людей не повинні підпорядковувати людину собі. Людина має бути живою внутрішньо, має не загубити себе в будь-яких життєвих обставинах – ось у чому полягає визначальний життєвий принцип кожного.
ответ: Жив колись собі займенник. Тато був мером міста, мама ніким не працювала, тільки в хаті прибирила, готувала їсти, прибирала. Ніхто не знав як займенника звати, один каже, що його звати Андрій, другий - Сергій. Так і не визначились.
Одного разу, мер цього маленького містечка, в якому жив займенник, зібрав всіх своїх колег, друзів і важливих людей, щоб дати ім'я займеннику. Багато було пропозицій, але всі зупинились на ім'ї Неозначений. Так як ніхто не знав як його звати.
Пройшов час і Неозначений пішов у школу, там було багато дітей. Він зразу зо всіма познайомився. Через пару днів, вже мав декілька друзів: Означальний, Особовий, Присвійний, Питальний, Відносний, Зворотній, Заперечний і Вказівний. "Компанія"завжди разом гуляла, гралася, хлопці за один одного в гості, грали в настольні ігри. Не помітили, як і роки пройшли. Ось і Неозначений вже став дорослою повноцінною і важливою людиною. Все місто його знало і поважало. Тепер без нього і не обійтись.
Объяснение:
Чи вдивлялись ви коли-небудь у рукописи видатних людей, справжніх майстрів? Коли так, ви обов’язково помітите безліч виправлень на шляху до створення шедевру. Так і в житті. Треба докласти неймовірних зусиль, щоб записи твоєї душі були варті поваги. З дитинства батьки, бабусі, дідусі, розповідаючи нам казки або оповідання з життя,
навчають бути добрими і лагідними. Стаючи дорослими, ми мусимо вирішувати для себе, як вчинити і як розпізнати добро і зло. За цими орієнтирами можна творити себе. Кожна людина повинна триматися певних меж, і не має значення, в яких саме. Головне те, щоб вони існували і щоб усе життя зазнавало їхнього впливу. Ми повинні аналізувати себе і робити висновки. Повинні змінювати те, що не узгоджується з особисто нашими принципами.
Відомий російський письменник М. Булгаков писав, що “рукописи не горят”, але горять душі. Та, як відомо, із попелу неможливо нічого відтворити. Тому треба пам’ятати, що найголовніше в житті
– зберегти свою цільність. Ані кар’єра, ані робота, ані добре ставлення людей не повинні підпорядковувати людину собі. Людина має бути живою внутрішньо, має не загубити себе в будь-яких життєвих обставинах – ось у чому полягає визначальний життєвий принцип кожного.