От ви і будете потрошку ту дурну рибку носить та тим і будете до смерті кормиться. Вона дуже добра птиця і од того, знаю, не одкажеться.( з казки "Чапля, черепаха та рак")
Доки була маленька – люди припадали коло неї, як коло писаного яйця, бо земля вимокала, і врожаю в полі не могли зібрати.(Про Марійку і сплячого легіня (українська народна казка)) А двері так, як на долоню – товсті, ковані залізом.( казка "Попович Ясат") Аж тут і сам грім ясний надлетів, вдарився об землю і перекинувся молодцем красним. ( казка про царевича та його брата Івана Білого )
1. Впало покосами літо, пахне у хаті травою. 2. Подивилась, ясно заспівали скрипки. 3. Світали ночі, вечоріли дні. 4. Усе ясно, великого бажання вчитися ти не маєш. 5. Небо зоряне, завтра дощу не буде. 6. Продержало з тиждень, морозом земля заклякла, як кістка. 7. Хмара грізно суне, на місто темна тиша опадає в річку. 8. Сонце заходить, гори чорніють, пташечка тихне, поле німіє. 9. І чується, десь пісня гаєм ходить. 10. У душі хлопець не покоївся, весна видалася засушливою. 11. Глянь, моя милазорі повисли над Дніпром. 12. Віз ламається, чумак розуму набирається
Доки була маленька – люди припадали коло неї, як коло писаного яйця, бо земля вимокала, і врожаю в полі не могли зібрати.(Про Марійку і сплячого легіня (українська народна казка))
А двері так, як на долоню – товсті, ковані залізом.( казка "Попович Ясат")
Аж тут і сам грім ясний надлетів, вдарився об землю і перекинувся молодцем красним. ( казка про царевича та його брата Івана Білого )
Объяснение:
1. Впало покосами літо, пахне у хаті травою. 2. Подивилась, ясно заспівали скрипки. 3. Світали ночі, вечоріли дні. 4. Усе ясно, великого бажання вчитися ти не маєш. 5. Небо зоряне, завтра дощу не буде. 6. Продержало з тиждень, морозом земля заклякла, як кістка. 7. Хмара грізно суне, на місто темна тиша опадає в річку. 8. Сонце заходить, гори чорніють, пташечка тихне, поле німіє. 9. І чується, десь пісня гаєм ходить. 10. У душі хлопець не покоївся, весна видалася засушливою. 11. Глянь, моя милазорі повисли над Дніпром. 12. Віз ламається, чумак розуму набирається