- Алло! Це Наталка Іванченко. Можна Олену до телефону? - Привіт, Наталко, це ж я! - О, вибач не пізнала твій голос. Ти сьогодні ввечері вільна? Я хотіла запросити тебе до себе – буде невеличка вечірка. - Як цікаво! О котрій годині? - Починаймо о шостій. Я приготую дещо смачненьке, а потім подивимось нове кіно. - Думаю, я зможу прийти. А багато гостей ще буде? - Ні, ще Тетянка та Оксана з братом. Ти його знаєш? - Миколу? Знаю. Ми з ним разом до музичної школи ходимо. - От і добре, усі одне одного знають, тож маж бути цікаво. То ти прийдеш? - Так, із задоволенням. Тобі потрібна якась до у приготуваннях? - Ні, дякую, все буде просто й невимушено. Впораюсь! Чекаю на тебе о шостій! Бувай! - Дякую! До вечора!
Свої записи Максим міг використати у творі про ліс восени.
Назва твору: "Осінній ліс"
Ліс восени вражає своєю різнобарвністю та яскравістю. На просторій галявині вже прив'яла трава. Її давно змучило палюче літнє сонечко. Притихла берізка скидає додолу своє пожовкле листя. Ліс шелестить, перемовляючись.
Особливо гарним є осінній ліс після дощу. Дощові краплини, як сльози, падають на землю. У калюжах можна побачити справжні осінні картинки, які намалювала природа. Чутно стукіт дятлу, десь стрекоче сорока-білобока. Все ще живе та шумить.
- Привіт, Наталко, це ж я!
- О, вибач не пізнала твій голос. Ти сьогодні ввечері вільна? Я хотіла запросити тебе до себе – буде невеличка вечірка.
- Як цікаво! О котрій годині?
- Починаймо о шостій. Я приготую дещо смачненьке, а потім подивимось нове кіно.
- Думаю, я зможу прийти. А багато гостей ще буде?
- Ні, ще Тетянка та Оксана з братом. Ти його знаєш?
- Миколу? Знаю. Ми з ним разом до музичної школи ходимо.
- От і добре, усі одне одного знають, тож маж бути цікаво. То ти прийдеш?
- Так, із задоволенням. Тобі потрібна якась до у приготуваннях?
- Ні, дякую, все буде просто й невимушено. Впораюсь! Чекаю на тебе о шостій! Бувай!
- Дякую! До вечора!
Свої записи Максим міг використати у творі про ліс восени.
Назва твору: "Осінній ліс"
Ліс восени вражає своєю різнобарвністю та яскравістю. На просторій галявині вже прив'яла трава. Її давно змучило палюче літнє сонечко. Притихла берізка скидає додолу своє пожовкле листя. Ліс шелестить, перемовляючись.
Особливо гарним є осінній ліс після дощу. Дощові краплини, як сльози, падають на землю. У калюжах можна побачити справжні осінні картинки, які намалювала природа. Чутно стукіт дятлу, десь стрекоче сорока-білобока. Все ще живе та шумить.