Накреслить схеми речень Острах, що він під час блукання загубить свою мрію, що вона загине ніким не спізнана, охоплював його і, стиснувши тремтячі руки, він заплющував очі.
2. Хліборобська праця звичайно панує тут, все відбувається в ніби неквапливому, розміреному ритмі, а насправді спішать, спішать, щоб устигнути, щоб із вирощеного - ні зернини не втратити, бо ж відомо: нива раз на рік родить.
3. Тим часом підкотила чергова хвиля; він був певен, що встигне відскочити, але бризки злетіли цього разу особливо високо, й холодний водоспад омив Твердовського з голови до п’ят.
4. Дика груша, облита білим молоком, і в тому пахучому білому молоці, що стиха піниться, бджоли неначе киплять, неначе варяться зі струнним оксамитовим гудінням.
5. Батько наш загинув несподівано, в перші дні війни, ми все ще сподівались, що його випустять, і ми ще не збагнули, що лишились самі, коли війна розгорілась насправді.
6. Обабіч де припікало сонце вже зеленіла тонка квітнева травка і на кущах верби та вільхи прокльовувалась тонка квітнева брость.
7. Глянув під машину і похолов - на нього сунув плямистий танк, той самий, що він підірвав, чи інший, який зумів прибрати підбитого з дороги чи обійти.
ххх
Плекаймо рідну мову
Мудрі люди кажуть, що немає народу без історії, та це ще більше стосується мови. Мова забезпечує народові неповторність, історичну спадкоємність, зберігає його культуру. Рідна мова є основою родоводу, єднає рід і сім'ю. К. Д. Ушинський відзначав: "Коли зникає мова — народу нема більше!"
Заборона української мови спричинила зникнення у небуття кількох десятків років нашої історії. У житті народу рідна мова й рідний край є нероздільними поняттями. Здавна через мову народ виявляв поняття моральності, а найважливіші з них — вірність і відданість, честь і чесноти, щирість і добро, взаємність, пошана і повага, мир і злагода, дружба і товариськість.
Для того, щоб мова могла прийти нам на до ми повинні постійно дбати про неї. Добру пораду українцям дав М. Рильський у поезії "Мова":
День минав,а я вирішила прогулятись різнобарвним осіннім парком. Гуляли молоді батьки з маленькими карапузами в колясці,похилі люди з своїми домашніми улюбленцями та закохані пари. Я була одна, з чашкою теплого лате і навушниками у вухах.Було так добре і легко,що я навіть не помітила,як настав вечір.
Сонце заходило за обрій. Небо було палаючо-рожевим. Я вирішила зробити кілька фото неба на свій телефон. Прийшовши додому, я хотіла переглянути кілька серій улюбленого серіалусеріалу,але...
Але подзвонили у двері. На порозі стояв мій друг Паша.
-Привіт,Ніко!Я купив смачненького,тому гайда дивитись твій улюблений "Рівердейл"
- Ну,Пашо,ти як завжди. Несподівано і приємно.
Після перегляду,ми багато розмовляли.
-Як минув твій день?-запитав мене Павло.
-Чудово. А знаєш чому?
-Чому?
-Бо осінній день видався чудовим. А осінній вечір...Взагалі,просто кайф!Бо прийшов ти.
Несподівано він просто поцілував мене.
Я просто була щаслива.