.Накреслить схеми речень... Острах, що він під час блукання загубить свою мрію, що вона загине ніким не спізнана, охоплював його і, стиснувши тремтячі руки, він заплющував очі.
2. Хліборобська праця звичайно панує тут, все відбувається в ніби неквапливому, розміреному ритмі, а насправді спішать, спішать, щоб устигнути, щоб із вирощеного - ні зернини не втратити, бо ж відомо: нива раз на рік родить.
3. Тим часом підкотила чергова хвиля; він був певен, що встигне відскочити, але бризки злетіли цього разу особливо високо, й холодний водоспад омив Твердовського з голови до п’ят.
4. Дика груша, облита білим молоком, і в тому пахучому білому молоці, що стиха піниться, бджоли неначе киплять, неначе варяться зі струнним оксамитовим гудінням.
5. Батько наш загинув несподівано, в перші дні війни, ми все ще сподівались, що його випустять, і ми ще не збагнули, що лишились самі, коли війна розгорілась насправді.
6. Обабіч де припікало сонце вже зеленіла тонка квітнева травка і на кущах верби та вільхи прокльовувалась тонка квітнева брость.
7. Глянув під машину і похолов - на нього сунув плямистий танк, той самий, що він підірвав, чи інший, який зумів прибрати підбитого з дороги чи обійти.
Накреслить схеми речень
Острах, що він під час блукання загубить свою мрію, що вона загине ніким не спізнана, охоплював його і, стиснувши тремтячі руки, він заплющував очі.
2. Хліборобська праця звичайно панує тут, все відбувається в ніби неквапливому, розміреному ритмі, а насправді спішать, спішать, щоб устигнути, щоб із вирощеного - ні зернини не втратити, бо ж відомо: нива раз на рік родить.
3. Тим часом підкотила чергова хвиля; він був певен, що встигне відскочити, але бризки злетіли цього разу особливо високо, й холодний водоспад омив Твердовського з голови до п’ят.
4. Дика груша, облита білим молоком, і в тому пахучому білому молоці, що стиха піниться, бджоли неначе киплять, неначе варяться зі струнним оксамитовим гудінням.
5. Батько наш загинув несподівано, в перші дні війни, ми все ще сподівались, що його випустять, і ми ще не збагнули, що лишились самі, коли війна розгорілась насправді.
6. Обабіч де припікало сонце вже зеленіла тонка квітнева травка і на кущах верби та вільхи прокльовувалась тонка квітнева брость.
7. Глянув під машину і похолов - на нього сунув плямистий танк, той самий, що він підірвав, чи інший, який зумів прибрати підбитого з дороги чи обійти.
На мою думку, ця боротьба за справедливість дала людям змогу об’єднатися, досягти однієї думки, що показує нам майдан. І я не можу не сказати про героїв, які загинули там , і без яких перемога була б не можливою. Вони наважилися вийти на вулицю та не побоятися того, що їх могли вбити. Наше завдання в тому, щоб їхні смерті були немарними. Все це зобов’язано позитивно вплинути на країну.
Як хотілося видихнути. Та знову проблеми. Втеча колишніх чиновників дала про себе знати. На території держави почалось АТО. Багато чоловіків пішло на війну, що на сході України. Вже зараз є багато загиблих і постраждалих. І все це заподіяне президентом-попередником з метою повернення до влади за до Росії.
Перш за все мені шкода мирних жителів, що перебувають в зоні війни без змоги виїхати. На яких кожного дня сиплються Гради, і яким немає навіть поїсти.
Я вважаю, що так не повинно бути, бо це братовбивство. Кожна країна має право на незалежність і свій суверенітет. Важко з’ясовувати відносини за до війни. Тому мені дуже хотілося, щоб ми жили під чистим і мирним небом.
- І тобі добрий, Галю! Як ся маєш?
- Я повертаюся з чудової прогулянки!
- О, розкажи мені, будь ласка, де ти сьогодні гуляла?
- Сьогодні мої дядька та тітка узяли мене з собою на прогулянку до весняного лісу.
- Чудово! А як воно там, у лісі?
- Там так гарно, ти собі просто не уявляєш! Навкруги зелено, листячко на деревах таке свіже, молоде! Пташки цвірінькають! Навіть соловейка почули, він співав у кущах!
- А квіти, квіти там зараз є?
- Авжеж! У лісі зараз багато різних квітів: блакитні, жовтенькі, біленькі… Шкода, що я не знаю, як вони усі називаються.
- А що тобі сподобалося найбільше?
- Конвалії, звісно! Ці квітки я ні точно з чим не переплутаю! Вони такі ніжні…
- Я щиро заздрю тобі, подруго!
- А як ти провела день? Тим ходила кудись на прогулянку?
- Ходила, авжеж! По нашій вулиці. Туди-сюди, туди-сюди…
- Знаєш, Катю, якщо ми ще раз вирушимо до лісу, я обов’язково по щоб тобі теж дозволили піти з нами!
- Це було б чудово! Ой, я так вдячна тобі!