Усім відомо, що для кожної людини рідний край найдорожчий і наймиліший серцю, проте життєві обставини можуть складатися по-різному. Тисячі українців змушені шукати кращої долі за кордоном. Але навіть у чужих країнах вони пам’ятають про своє походження. Я вважаю, що людина, яка проживає за кордоном, є патріотом своєї батьківщини, коли плекає українську культуру в іншій країні, пам’ятає рідні традиції, мову, спрямовує гуманітарну до до своїх співвітчизників.
По-перше, діаспора щодня доводить свій патріотизм, перераховуючи рідній державі великі суми, лобіюючи інтереси країни за кордоном, допомагаючи українцям у важкі часи.
Одним з тих українців, кого можна назвати патріотом своєї країни за кордоном, є Макар Кобилінський, віце-президент Спілки українських студентських товариств Америки. За його сприяння в зону АТО було передано одяг, взуття, гроші для постраждалих на війні. Крім цього, Макар підтримує українських студентів, які навчаються в Нью-Йорку. Кобилінський зазначає, що хоч і живе далеко від Батьківщини, але є її патріотом, намагається робити свій внесок у розвиток України.
По-друге, патріотами є люди, які, емігруючи до іншої країни, зберігають свою ідентичність, культурні надбання, шанують мову й традиції своєї батьківщини.
Згадаймо родину Сірків із пригодницького роману Івана Багряного «Тигролови». Ця сім’я – узагальнений образ українців, які переселилися на Далекий Схід. Сірки бережуть свої традиції, пам’ятають історію свого роду. Вони опинилися на чужині, проте зберегли свій «український» світ.
Отже, бути патріотом батьківщини, проживаючи за кордоном, можна, якщо багато працювати, творити й діяти на благо своїх співвітчизників і своєї країни.
Григорій Савич Сковорода народився 3 грудня 1722 р. в селі Чорнухах на Полтавщині в сім'ї малоземельного козака.
На жаль, про дитинство філософа відомо дуже мало. Він закінчив початкову сільську школу, в з 1734 року(за іншими даними, 1738 р.) (Григорію було 12) вступив на навчання до Києво-Могилянської академії. Тут він вчився до 1753-го (з перервами у навчанні). Григорій дуже полюбляв проводити час в бібліотеці, читаючи найвідоміші праці. Був найкращим у навчанні. За час навчання вивчив латинську, грецьку, церковнослов'янську, польську, німецьку та інші мови, ознайомився з творами багатьох філософів та письменників, від античних до йому сучасних.
Григорій Сковорода: 1741 року Григорій починає співати в придворній капелі у Петербурзі. Прославився чудовим басом, майстерною грою на скрипці, флейті, бандурі, цимбалах і сопілці та композиторським талантом, створював музику на власні вірші. Звідти він повертається 1744-го та продовжує навчання в Київській академії.
У 1745-1750 рр. їде до Європи: спершу до Угорщини в складі царської місії під проводом Ф. Вишневського, далі — до Словаччини (Братислава) й Австрії (Відень). Перебування Сковороди в Італії, Німеччині й Польщі не підтверджено документами. В цих країнах він бував в університетах, слухав лекції знаменитих професорів, працював у бібліотеках, студіював філософські праці й, володіючи багатьма мовами, дискутував із ученими різних країн.
Після мандрівки він повернувся в Україну, працював професором у Переяславі, в Харкові, приватно перекладав Плутарха, писав свої твори. З 1754 по 1759 рік жив у с. Коврай на Черкащині, тут він написав низку віршів до своєї славнозвісної збірки «Сад божественних пісень». Саме в цей час мислитель зустрічає одного з найвідданіших учнів, Михайла Ковалинського, який після смерті вчителя написав його біографію, докладну, ґрунтовну, на яку посилалися й посилаються всі дослідники творчості мудреця. Григорій Сковорода:
У 1766р. філософ написав трактат «Вхідні двері до християнської доброчинності», наступного року філософські твори «Наркіс. Розмова про те: взнай себе» і «Симфонія, названа книга Асхань про пізнання самого себе».
Протягом 1769—1774 pp. Сковорода написав збірку прозових байок «Байки харківські», «Бесіду, названу двоє, про те, що блаженним бути легко», і «Діалог, чи Розмова про стародавній світ», а також твори: «Розмова п'яти подорожніх про справжнє щастя в житті» («Розмова дружня про душевний світ»), «Кільце», «Розмова, звана алфавіт, чи буквар світу».
Григорій Сковорода: У 1775—1776 pp. були написані твір «Книжечка, названа Si-lenus Alcibiadis, сиріч Ікона Алківіадська («Ізраїльський змій»)та «Книжечка про читання святого письма, названа Дружина Лотова».
Твори «Суперечка архістратига Михайла з сатаною про те: легко бути благим», «Пря Біса з Варсавою» були написані в 1783—1784 рр.
У 1785 р. Сковорода об'єднав тридцять віршів, написаних у різний час, у збірку «Сад божественних пісень».
У 1787р. він написав «Вдячного Еродія» і «Убогого Жайворонка», а у 1791р. завершив філософський твір «Діалог. Ім'я йому — Потоп зміїний».
Григорій Сковорода: Поет і мандрівний філософ помер 9 листопада 1794 р. у селі Іванівці на Харківщині (нині Сковородинівка Золочівського району). Він заповів висікти на своєму надгробку слова: «Світ ловив мене, та не впіймав».
Григорій Сковорода увійшов до історії України як великий філософ, мудрець, людина, яка вміла поєднувати світ природи з наукою у гармонії. Його послідовники користуються працями цього видатного автора навіть зараз, черпаючи з них мудрість.
Відповідь:
Усім відомо, що для кожної людини рідний край найдорожчий і наймиліший серцю, проте життєві обставини можуть складатися по-різному. Тисячі українців змушені шукати кращої долі за кордоном. Але навіть у чужих країнах вони пам’ятають про своє походження. Я вважаю, що людина, яка проживає за кордоном, є патріотом своєї батьківщини, коли плекає українську культуру в іншій країні, пам’ятає рідні традиції, мову, спрямовує гуманітарну до до своїх співвітчизників.
По-перше, діаспора щодня доводить свій патріотизм, перераховуючи рідній державі великі суми, лобіюючи інтереси країни за кордоном, допомагаючи українцям у важкі часи.
Одним з тих українців, кого можна назвати патріотом своєї країни за кордоном, є Макар Кобилінський, віце-президент Спілки українських студентських товариств Америки. За його сприяння в зону АТО було передано одяг, взуття, гроші для постраждалих на війні. Крім цього, Макар підтримує українських студентів, які навчаються в Нью-Йорку. Кобилінський зазначає, що хоч і живе далеко від Батьківщини, але є її патріотом, намагається робити свій внесок у розвиток України.
По-друге, патріотами є люди, які, емігруючи до іншої країни, зберігають свою ідентичність, культурні надбання, шанують мову й традиції своєї батьківщини.
Згадаймо родину Сірків із пригодницького роману Івана Багряного «Тигролови». Ця сім’я – узагальнений образ українців, які переселилися на Далекий Схід. Сірки бережуть свої традиції, пам’ятають історію свого роду. Вони опинилися на чужині, проте зберегли свій «український» світ.
Отже, бути патріотом батьківщини, проживаючи за кордоном, можна, якщо багато працювати, творити й діяти на благо своїх співвітчизників і своєї країни.
Григорій Савич Сковорода народився 3 грудня 1722 р. в селі Чорнухах на Полтавщині в сім'ї малоземельного козака.
На жаль, про дитинство філософа відомо дуже мало. Він закінчив початкову сільську школу, в з 1734 року(за іншими даними, 1738 р.) (Григорію було 12) вступив на навчання до Києво-Могилянської академії. Тут він вчився до 1753-го (з перервами у навчанні). Григорій дуже полюбляв проводити час в бібліотеці, читаючи найвідоміші праці. Був найкращим у навчанні. За час навчання вивчив латинську, грецьку, церковнослов'янську, польську, німецьку та інші мови, ознайомився з творами багатьох філософів та письменників, від античних до йому сучасних.
Григорій Сковорода: 1741 року Григорій починає співати в придворній капелі у Петербурзі. Прославився чудовим басом, майстерною грою на скрипці, флейті, бандурі, цимбалах і сопілці та композиторським талантом, створював музику на власні вірші. Звідти він повертається 1744-го та продовжує навчання в Київській академії.
У 1745-1750 рр. їде до Європи: спершу до Угорщини в складі царської місії під проводом Ф. Вишневського, далі — до Словаччини (Братислава) й Австрії (Відень). Перебування Сковороди в Італії, Німеччині й Польщі не підтверджено документами. В цих країнах він бував в університетах, слухав лекції знаменитих професорів, працював у бібліотеках, студіював філософські праці й, володіючи багатьма мовами, дискутував із ученими різних країн.
Після мандрівки він повернувся в Україну, працював професором у Переяславі, в Харкові, приватно перекладав Плутарха, писав свої твори. З 1754 по 1759 рік жив у с. Коврай на Черкащині, тут він написав низку віршів до своєї славнозвісної збірки «Сад божественних пісень». Саме в цей час мислитель зустрічає одного з найвідданіших учнів, Михайла Ковалинського, який після смерті вчителя написав його біографію, докладну, ґрунтовну, на яку посилалися й посилаються всі дослідники творчості мудреця. Григорій Сковорода:
У 1766р. філософ написав трактат «Вхідні двері до християнської доброчинності», наступного року філософські твори «Наркіс. Розмова про те: взнай себе» і «Симфонія, названа книга Асхань про пізнання самого себе».
Протягом 1769—1774 pp. Сковорода написав збірку прозових байок «Байки харківські», «Бесіду, названу двоє, про те, що блаженним бути легко», і «Діалог, чи Розмова про стародавній світ», а також твори: «Розмова п'яти подорожніх про справжнє щастя в житті» («Розмова дружня про душевний світ»), «Кільце», «Розмова, звана алфавіт, чи буквар світу».
Григорій Сковорода: У 1775—1776 pp. були написані твір «Книжечка, названа Si-lenus Alcibiadis, сиріч Ікона Алківіадська («Ізраїльський змій»)та «Книжечка про читання святого письма, названа Дружина Лотова».
Твори «Суперечка архістратига Михайла з сатаною про те: легко бути благим», «Пря Біса з Варсавою» були написані в 1783—1784 рр.
У 1785 р. Сковорода об'єднав тридцять віршів, написаних у різний час, у збірку «Сад божественних пісень».
У 1787р. він написав «Вдячного Еродія» і «Убогого Жайворонка», а у 1791р. завершив філософський твір «Діалог. Ім'я йому — Потоп зміїний».
Григорій Сковорода: Поет і мандрівний філософ помер 9 листопада 1794 р. у селі Іванівці на Харківщині (нині Сковородинівка Золочівського району). Він заповів висікти на своєму надгробку слова: «Світ ловив мене, та не впіймав».
Григорій Сковорода увійшов до історії України як великий філософ, мудрець, людина, яка вміла поєднувати світ природи з наукою у гармонії. Його послідовники користуються працями цього видатного автора навіть зараз, черпаючи з них мудрість.
Объяснение: