надо розділові знаки .Шлях розвитку книги був довгим і зкладним. Художня література може не/ лише росповісти про якісь дева чи дати відповіді на най складніші запитаня. Вона здатна щей зобразити житя пер..січної людини і сбирегти його для нащадків. Коли в перше вийшла друком повість Марка Твена Пригоди Тома Соєра жителі тисячь маленьких містечок США почали зтверджувати що писменик росповів саме про них. Художня література це безмежний світ у якому постає і вирішуєця безліч проблем. Цей світ має багато призначень. Читаням насолоджуються а знаня літератури є важливою ознакою освідченої культурної інтелігенної людини. В одночас художні твори містять своєрідну шкалу духовних і моральних ціностей накопичених лютством у продовж тисячоліть ознайомлюють нас із життям побутом звичаями світоглядом і культурою різних народів. Ось як багато може книга

Відповідь:

проєкт, проєкція

Якщо ж «пів» з іменником становить єдине поняття і не виражає значення половини, то їх пишемо разом: півáркуш, пíвдень, півзáхист, півкóло, півкýля, півмі́сяць, півóберт, півовáл, півострів.

Разом пишемо слова з першим іншомовним компонентом, що визначає кількісний вияв чого-небудь: архі-, архи-, бліц-, гіпер-, екстра-, макро-, максі-, міді-, мікро-, міні-, мульти-, нано-, полі-, преміум-, супер-, топ-, ультра-, флеш-.  

Та слова з першим іншомовним компонентом анти-, віце-, екс-, контр-, лейб-, обер-, штабс-, унтер-.

Прикметникове закінчення російських прізвищ «-ой» пропонують  передавати через «-ий»: Донськúй, Крутúй, Луговськúй, Полевúй, Соловйо́в-Сєдúй, Боси́й, Трубецькúй. Виняток: Лев Толстой.

Буквосполучення ck, що в англійській, німецькій, шведській та деяких інших мовах передає звук [k], відтворюємо однією українською буквою «к»: Ді́кенс, Ді́кінсон, Дже́ксон, Те́керей, Бе́кі, Бу́кінгем, Бі́смарк, Брю́кнер, Бро́кес, Лама́рк, Што́кманн, Стокго́льм, Ру́дбек, Ше́рлок.

Пояснення:

Тож він уже хотів йти, як йому спало щось на думку.

-Добре, я зроблю це.

Царівна від щастя, аж підстрибнула.

-Але, ви натомість, подаруйте мені незрівнянне яблуко.

Вона задумалась, встала і пішла у сад, зірвала там, яблуко і принесла до царевича. Той подивився і сказав:

-Ні! Яблуко має бути золоте, це таке, яке росте у країни ЩЕДРОСТІ.

Він дав їй карту і сказав:

-Ось твій маршрут, а тут ця країна, побудь, там тиждень і повертайся-сказав він.

-Я нехочу!-вперлася царівна.

-Ну добре незрівнянний замок, віддам комусь іншому.

Та зі злості вхопила карту і вирушила у подорож.

Спочатку вона задумалася чому вона погодилася, але потім пішла з усмішкою. Тож вона йшла йшла, через густий ліс, а після нього натрапила на село.

Подивилася та чи його називають Щедрість. І так і є це була країна!

Всі люди там дружні, веселі, щедрі. а вона зовсім не щедра, тож лишилася вона там на тиждень, а після цього вернулася до царевича.

Він, аж побачив блиск у очах, зрозумів, що в неї зміни. Вона показала яблуко і сказала:

-Це яблуко з моєї яблуні у тій країні, я виростила її і з неї почали падати золоті яблука.

Царевич дозволив жити їй у його замку і жили вони там довго і щасливо.

КІНЕЦЬ