Надо из этого текста сделать план, выписать безполучникови реченя, потом разобрать 2 предложения безполуч підприємці-патріоти завдяки діяльності відомих українських підприємців яхненків і симиренків в україні у середині xix ст. почали активно розвиватися бурякосіяння та цукрове виробництво. цукрові заводи стали годувальниками сотень тисяч робітників, де вчорашні безземельні селяни із різних куточків російської імперії знаходили заробіток. характерно, що умови праці робітників і службовців на заводах фірми «брати яхненки-симиренко» порівняно з іншими підприємствами суттєво відрізнялися. робота там оплачувалася вище, не була такою виснажливою, а кожний працівник мав певний соціальний захист. усі користувалися безплатною лікарнею, мали право навчати дітей у школі й технічному училищі, відвідувати бібліотеку, харчуватися в заводській їдальні й купувати товари в місцевих магазинах за зниженими цінами. робітники, які працювали тривалий час, отримували від фірми пенсію, цим правом користувалися й ті, хто захворів під час роботи на підприємстві. між керівництвом заводів і робітниками панувала атмосфера доброзичливості, довіри і взаєморозуміння. начальники, які самі вийшли з кріпаків, завжди шанобливо ставилися до своїх підлеглих; і в побуті, і на виробництві спілкувалися з усіма рідною українською мовою. українською мовою навіть писали документи. улітку 1859 р. городищенські цукрові заводи та садибу платона симиренка і кіндрата яхненка відвідав тарас шевченко. поет до глибини душі був зворушений такою діяльністю українських патріотів. після побаченого й почутого великий кобзар написав на дверях симиренківської оранжереї: о люди! люди небораки! нащо здалися вам царі? нащо здалися вам псарі? ви ж таки люди, не собаки! платон симиренко, дізнавшись про матеріальну скруту поета й про труднощі з виданням «кобзаря», запропонував свою фінансову . так, останнє прижиттєве видання «кобзаря» т. шевченка (1860) було здійснене на кошти цього благодійника, який виділив поету кредит у розмірі 1000 карбованців на дуже вигідних умовах. крім того, симиренко на цю суму викупив левову частку видання і безкоштовно поширив книжку серед працівників своїх заводів і селян. молодший брат платона, василь симиренко, п'ятдесяти років підтримував українську культуру, літературу та наукові дослідження, виділяючи щорічно 10 відсотків прибутків зі свого цукрового заводу. василь симиренко не шкодував особистих коштів на підтримку практично всіх українських друкованих видань, проведення великомасштабних національних актів і щедру благодійність для української студентської молоді. підприємець першим у російській імперії заснував фонд підтримки української літератури, культури і науки. ця організація надавала матеріальну багатьом письменникам. перед смертю благодійник заповів увесь свій капітал і нерухоме майно на суму понад 10 мільйонів карбованців українському національному руху. унікальна в історії україни співпраця діячів культури, науки, літератури з підприємцями, започаткована фірмою «брати яхненки-симиренко», дала б значно більші результати і тривала б довше, якби не була розтоптана й знищена царським самодержавством. національно-патріотична діяльність власників фірми завжди перебувала під пильною увагою влади і кваліфікувалася як вельми небезпечна для російської імперії та самодержавства. для знищення промисловців-патріотів і їх дітища — величезних городощенських цукрових заводів — влада застосувала всі посильні методи: шантаж, крадіжки, позбавлення кредитів, поліцейські репресивні заходи. після арешту й подальшого відправлення до сибіру сина платона симиренка, левка, та страти андрія желябова (зятя семена яхненка) доля заводів була вирішена. їх продали на злам, підірвавши економічні інтереси україни й залишивши без роботи тисячі працівників. отак царська влада розправилася з першими українськими промисловцями-патріотами й знищила центр національного відродження україни. одначе вітчизняна культура і національні ідеї продовжували жити, отримуючи матеріальну підтримку від василя симиренка й створеного ним фонду. в україні й далі розвивалося бурякосіяння та цукрове виробництво — галузі, які започаткували й розвинули великі підприємці-патріоти симиренки і яхненки (за п. вольвачем).
у мене вдома вже два роки живе сухопутна черепаха люся. на сімейній раді ми вирішили, що не будемо її садити в акваріум або в якусь коробку, адже тварині, як і людині, потрібна свобода. люся у нас дуже волелюбна черепаха. вона повзає, де хоче і спить, коли захоче.
коли люся хоче їсти, вона виповзає на середину кухні, підводиться на передні лапи, витягає голову і крутить нею по сторонах. якби вона вміла говорити, вона б сказала: «люди, ви не бачите, я голодна! » люся дуже любить капусту, яблука, моркву і сиру картоплю.
одного разу вночі я вийшла на кухню попити, не включила світло і ледь не наступила на черепаху. я дуже злякалася, навіть підстрибнула, а люся проповзла мимо, не звернувши на мене жодної уваги.
повзає люся дуже швидко, зовсім не як черепаха. якщо у неї є якась мета і вона до неї прагне, за нею не наздогнати. іноді вона де-небудь ховається, і ми її всією сім’єю розшукуємо. у такі хвилини ми шкодуємо, що наша люся не вміє вимовляти які-небудь звуки (наприклад, гавкати, нявкати або щось ще).
а навчила мене люся доброти . турботи про когось опруч себе . тому,хто цього потребує. навчила цінувати дружбу .
моя люся дуже розумна і красива черепаха, і я її дуже люблю!
можна підставити іншу тваринку
мого друга звати остап. він невисокого зросту. лице у нього кругле. волосся русяве. очі блакитні, мов небо. він багато знає. мені з ним цікаво і весело. вчиться він теж добре. він сміливий і сильний. остап відвідує спортивну секцію. може захистити слабшого. він щирий і справедливий.
у нього є хобі. він гарно малює. про остапа можна ще багато сказати. головне, що він є хорошим другом.