Є на Поділлі містина згідно якої не знайдеш у цілій країні. Тут уже багато століть стоїть на кам'яному пів острові древнє місто Кам'янець Подільський. Кам'янцю випала довга та бурхлива історія. Цей важливий, оборонний вузол, входив до складу кількох держав: Монголо татарської орди, великого князівства литовського, Польської борони, Туреччини, Росії та радянського союзу СРСР. Попри це місто Коду(не знаю чи правильно) завжди залишалося Українським. Звичайно ж найбільшим кладливим(♀️) Кам'янця була Українська та Польська культура, адже місто виросло на межі заселення двох народів . За Польщею Кам'янець був місцем ув'язнення багатьох українських патріотів. Зокрема у фортеці приймали незламні густини(♀️) Кармалюка. З цим епізодом в історії міста пов'язана цікава місцева легенда, кажуть коли Кармалюка везли до фортеці, його побачила молоденька Польська панночка. Закохавшись у мужнього красеня, вона почала шукати б визволити його. І от, піднявшись одного дня на сорока метровий мінарет, панянка вистрілила з лука в те вікно папської вежі, де як вона знала вам знаходитися князь. До стріли крім записки досить палкого змісту, було прикріплено згорнуту кульку, довгу та міцну Турецьку шайбу. Кажуть що Кармалюкові вдалося втекти з фортеці, саме завдяки цьому подарунку. Бачить Кам'янець і гострі козацькі шаблюки Богдана Хмельницького, Максима Кривоноса, Івана Богуна, Петра Дорошенка. Кілька днів, пробув у Кам'янці в 1846 році Тарас Шевченко мандруючи Україною за завданнями археографічної комісії. Майже 8 місяців у часи безвольних змагань невеликий Кам'янець був тимчасовою столицею Української республіки.Так дивно відобразилася на долі маленького містечка на Поділлі вся історія України. Туристичний потенціал міста на Камені, багатить. Його складає розкішна навколишня природа, надзвичайно мальовничий каньйон річки Смотич, три кілометрова сталактитова печера Атлантида поблизу Кам'янця, архітектурі ансамблі, і звичайно сама стара фортеця. Що ж до фортеці, яка давно стала візитівкою Кам'янця, то аналогу їй Україні немає. Туристична цінність цієї пам'ятки останнім часом стрімком зростає, разом із поширенням серед європейської молоді ретро моди, на середньовічної лицарської культури
Тема: висловлення почуття захоплення красою та величністю столиці рідної держави.
Основна думка: потрібно любити й шанувати свою державу, її столицю, підтримувати красу.
Ідея: уславлення краси Києва Жанр: літературна пісня
Епітети (море зелене, тихий день,закохані мрії, натомлене місто, мирний лагідний сон);
Порівняння (вогні, як намисто; вечорів оксамити, мов щастя прибій);
Метафори: (море грає, день догора, віти закоханих мрій, в очі дивляться канни, серце в них переллю, жити на крилах надій, вогні розцвіли, вечорів оксамити);
Уособлення (хай канни розкажуть, спить місто).
окличні речення, звертання: «Як тебе не любити, Києве мій!».
Художні засоби: тісно переплітаються, створюючи неповторний образ улюбленої столиці.
Объяснение:
Что такое счастье? Как оно выглядит? Как его добиться? Наверное, каждый из нас хоть раз в жизни задавался этим вопросом. Мне кажется, что однозначно ответить на этот вопрос просто невозможно. Я могу сказать, что есть счастье для меня на данный момент. Но ведь счастье для каждого свое. И, более того, для одного человека в разное время счастье разное. Каждый по-своему расставляет приоритеты. А с возрастом мы меняемся, и наши взгляды на некоторые вещи тоже меняются. Поэтому и счастье мы можем видеть в разном.
Объяснение:
вот