На перший склад падає наголос у слові подруга партер косий піала

Відповідь криється в самому висловлюванні,адже ни відкривши свою душу,сердце "відполірувати" розум не можливо порозумітися із суспільством. як багато людей,в наш час,дуже часто закриваються в собі,задля того щоб зрозуміти,осмислити свої помилки,поведінку,вчинки. але можна так надовго закритися,що не встигнеш оком змигнути як відцуєш - час плине без тебе,і намагаєшься наздогнати,та марно треба його наздогнати і як найшвидше. але моя думка така - треба менше закриватися в собі,і більше віддаватия світові:   почуттям,емоціям,думкам в решті-решт. і з рештой зациклившись у собі можна так самому і залишитися. потрібно якось розважати себе гулять з друзями,більше часу проводити з близькими людьми,ніколи не нехтувати їхньою увагою,читати по більше книг - ну це,звісно,залежить від самої людини: что на скільки в цьому зацікавлений. отже,на мою думку відповідь заключається у самому питанні -  "щастя твоє в тобі самому: пізнавши себе, пізнаєш усе, а не пізнаєш себе, ходитимеш у темряві"

Що таке щастя? У кожного є своє поняття щастя, своє визначення. Для мене, щастя – горде відчуття своєї значущості в суспільстві, але, мабуть, чи не найважливіше — це вміння віддавати всі свої сили, душевне тепло, полум'я свого серця служінню людям. І саме така самовідданість, народжена високим гуманізмом, і робить людину щасливою. І все ж таки, де криється коріння справжнього щастя?

Стародавня мудрість стверджує, що людина – творець свого щастя. З цим, мабуть, треба погодитися, тому, що справжнє щастя — це передусім уміння любити життя і людей. І це нам доводять письменники, які на прикладі своїх героїв намагаються дослідити їх прагнення бути щасливими.