На перерві до кабінету класного керівника зайшла Мар'яна Чурай для того,щоб обговорити майбутню поїздку до Києва. -Доброго дня,Галино Олександрівно!-промовила учениця. -Здрастуй,Мар'янко-серйозно відповіла вчитель. -Галино Олександрівно,я хочу поцікавитися планом нашої майбутньої екскурсії-промовила дівчинка,-які місця ми відвідаємо у столиці? -Я ще не до кінця склала план нашої поїздки,але я впевнена,що ми побуваємо на головній вулиці міста-Хрещатику,відвідаємо Києво-Печерську лавру,Андріївський узвіс,та багато інших знаменитих місць Києва. -Я з радістю вам до завершити план,поцікавившись у своїх однокласників що б їм було цікаво побачити. -Хороша ідея,Мар'яно,я чекаю твої пропозиції завтра.-піднесено відповіла Галина Олександрівна. -Гаразд,я вас не підведу! Допобачення,Галино Олександрівно! -До завтра! Мар'яна Чурай поквапилася на урок,а класний керівник продовжила готуватися до уроку.
Одного літнього дня весь час йшов дощ, точніше була злива з вітром, громом та блискавкою. У нас удома вимкнули струм, тож не працювали ані комп’ютер, ані телевізор, навіть музику не можна було слухати, ще й довелося вимкнути мобільний телефон. Я був сам дома, і мені стало сумно, бо я не міг просто поговорити з кимось. Мій настрій зіпсувався вкрай. У кімнаті було темно через дощ, і навіть книжку не можна було читати… Я підійшов до вікна, за яким лютувала буря. Яким яскравим стає листя, обмите дощовою водою! А от квіти в саду зовсім не бояться зливи – вони хиляться від вітру, який тріпає їхні красиві бутони, але з радістю п’ють свіжу вологу. Величезні краплі радісно вдаряються об землю, створюючи бульбашки, а вздовж дому вже течуть річки… Поступово гроза минула, вітер вщух, а дощ усе не закінчувався. Тоді я відкрив кватирку і вслухався в його рівномірний шум. Мені подобається звук дощу, він допомагає розслабитися й відпочити. Звук різниться залежно від того, куди падають краплі. Дощ ніжно шелестить по листю дерев, настирливо стукає в металеві дахи, весело дзвенить об калюжі. Той літній дощ поступово вщухав, а я все не міг відірватися від вікна… Потім увечері вийшло сонце, швидко підсушило асфальт. Дощ змив пил з доріг, напоїв рослини життєдайною вологою, освіжив повітря. Мені сподобалося гати за тим, що відбувається в природі. Я більше не відчував себе самотньо в той день, бо в мене з’явився новий добрий знайомий – літній дощ.
-Доброго дня,Галино Олександрівно!-промовила учениця.
-Здрастуй,Мар'янко-серйозно відповіла вчитель.
-Галино Олександрівно,я хочу поцікавитися планом нашої майбутньої екскурсії-промовила дівчинка,-які місця ми відвідаємо у столиці?
-Я ще не до кінця склала план нашої поїздки,але я впевнена,що ми побуваємо на головній вулиці міста-Хрещатику,відвідаємо Києво-Печерську лавру,Андріївський узвіс,та багато інших знаменитих місць Києва.
-Я з радістю вам до завершити план,поцікавившись у своїх однокласників що б їм було цікаво побачити.
-Хороша ідея,Мар'яно,я чекаю твої пропозиції завтра.-піднесено відповіла Галина Олександрівна.
-Гаразд,я вас не підведу! Допобачення,Галино Олександрівно!
-До завтра!
Мар'яна Чурай поквапилася на урок,а класний керівник продовжила готуватися до уроку.
Я підійшов до вікна, за яким лютувала буря. Яким яскравим стає листя, обмите дощовою водою! А от квіти в саду зовсім не бояться зливи – вони хиляться від вітру, який тріпає їхні красиві бутони, але з радістю п’ють свіжу вологу. Величезні краплі радісно вдаряються об землю, створюючи бульбашки, а вздовж дому вже течуть річки…
Поступово гроза минула, вітер вщух, а дощ усе не закінчувався. Тоді я відкрив кватирку і вслухався в його рівномірний шум. Мені подобається звук дощу, він допомагає розслабитися й відпочити. Звук різниться залежно від того, куди падають краплі. Дощ ніжно шелестить по листю дерев, настирливо стукає в металеві дахи, весело дзвенить об калюжі. Той літній дощ поступово вщухав, а я все не міг відірватися від вікна…
Потім увечері вийшло сонце, швидко підсушило асфальт. Дощ змив пил з доріг, напоїв рослини життєдайною вологою, освіжив повітря. Мені сподобалося гати за тим, що відбувається в природі. Я більше не відчував себе самотньо в той день, бо в мене з’явився новий добрий знайомий – літній дощ.