ЯК МОЯ СІМ‘Я ОБЕРІГАЄТЬСЯ ВІД ВІРУСІВ зараз у світі панує пандемія, тому кожна родина має захищатися. зараз я розкажу, як моя сім‘я оберігається від вірусів. зазвичай, у громадських місцях ми одягаємо захисні маски. вони у нас одноразові. кожен член родини носить із собою плашечку з антисептиком. після перебування у супермаркеті або школі ми користуємося їм. також їмо багато вітамінів, аби покращити свій імунітет. до того ж, коли повертаємося додому, ретельно миємо руки та намагаємося дотримуватися дистанції. сподіваюся, що скоро ця хвороба скінчиться, і усі ми знову зможемо нормально жити!
Перед нами картина І.С. Їжакевича "Тарас-пастух". Видатний митець присвятив багато творів зображенню визначних постатей української культури. Але найбільша кількість із них — про Т.Г. Шевченка.
Художник зобразив малого пастуха в момент, коли той, забувши про все на світі, щось записує в саморобну книжечку. Хлопчик не звертає уваги на овець, що пасуться самі по собі. Нам відомо, що Тарас — нещасливий сирота та ще й кріпак у пана.
Подерта сорочка, солом'яний бриль свідчать про злиденне життя. Але у хлопця є неоціненне багатство — талант. Тому так захоплено працює Тарас над своєю книжечкою, вписуючи туди власні вірші та оздоблюючи їх малюнками й візерунками. Тим паче, що навколо все таке чудове: і невеличкий зелений гайок, і мальовничі біленькі хати, і безхмарне блакитне небо.
Водночас із співчуттям до маленького сироти виникає і радість за те, що є в нього талант, який буде вічно служити такій милій Тарасовому серцю Україні.
зараз у світі панує пандемія, тому кожна родина має захищатися. зараз я розкажу, як моя сім‘я оберігається від вірусів.
зазвичай, у громадських місцях ми одягаємо захисні маски. вони у нас одноразові. кожен член родини носить із собою плашечку з антисептиком. після перебування у супермаркеті або школі ми користуємося їм. також їмо багато вітамінів, аби покращити свій імунітет. до того ж, коли повертаємося додому, ретельно миємо руки та намагаємося дотримуватися дистанції.
сподіваюся, що скоро ця хвороба скінчиться, і усі ми знову зможемо нормально жити!
Художник зобразив малого пастуха в момент, коли той, забувши про все на світі, щось записує в саморобну книжечку. Хлопчик не звертає уваги на овець, що пасуться самі по собі. Нам відомо, що Тарас — нещасливий сирота та ще й кріпак у пана.
Подерта сорочка, солом'яний бриль свідчать про злиденне життя. Але у хлопця є неоціненне багатство — талант. Тому так захоплено працює Тарас над своєю книжечкою, вписуючи туди власні вірші та оздоблюючи їх малюнками й візерунками. Тим паче, що навколо все таке чудове: і невеличкий зелений гайок, і мальовничі біленькі хати, і безхмарне блакитне небо.
Водночас із співчуттям до маленького сироти виникає і радість за те, що є в нього талант, який буде вічно служити такій милій Тарасовому серцю Україні.