якщо зупинитися і подивитися навколо, можна з подивом усвідомити казкову красу природи. матінка-природа із задоволенням змінює картинки та грає різнобарвною палітрою барв. наче великий художник, вона дбайливо перефарбовує свої угіддя з дня на день, з місяця на місяць, з року на рік.
природа надзвичайно гарна у будь-яку пору року. взимку вона дрімає під білосніжною пухнастою ковдрою. навесні пробуджується від зимового сну. все живе радіє довгоочікуваному теплу. літо теплою, кольоровою, ситцевою хусткою опускається на ніжну землю. в ясно-блакитному сонячному небі лунає спів птахів. легкі білі хмаринки безшумно пропливають у височині. в полях стрекочуть коники, дзижчать та перелітають з квітки на квітку бджоли. але поступово на зміну веселому літу розміреним кроком приходить осінь. це особлива пора року. за своєю красою вона не поступається жодному сезону.
- Добривечір, Катю! - І тобі добрий, Галю! Як ся маєш? - Я повертаюся з чудової прогулянки! - О, розкажи мені, будь ласка, де ти сьогодні гуляла? - Сьогодні мої дядька та тітка узяли мене з собою на прогулянку до весняного лісу. - Чудово! А як воно там, у лісі? - Там так гарно, ти собі просто не уявляєш! Навкруги зелено, листячко на деревах таке свіже, молоде! Пташки цвірінькають! Навіть соловейка почули, він співав у кущах! - А квіти, квіти там зараз є? - Авжеж! У лісі зараз багато різних квітів: блакитні, жовтенькі, біленькі… Шкода, що я не знаю, як вони усі називаються. - А що тобі сподобалося найбільше? - Конвалії, звісно! Ці квітки я ні точно з чим не переплутаю! Вони такі ніжні… - Я щиро заздрю тобі, подруго! - А як ти провела день? Тим ходила кудись на прогулянку? - Ходила, авжеж! По нашій вулиці. Туди-сюди, туди-сюди… - Знаєш, Катю, якщо ми ще раз вирушимо до лісу, я обов’язково по щоб тобі теж дозволили піти з нами! - Це було б чудово! Ой, я так вдячна тобі!
ответ:
якщо зупинитися і подивитися навколо, можна з подивом усвідомити казкову красу природи. матінка-природа із задоволенням змінює картинки та грає різнобарвною палітрою барв. наче великий художник, вона дбайливо перефарбовує свої угіддя з дня на день, з місяця на місяць, з року на рік.
природа надзвичайно гарна у будь-яку пору року. взимку вона дрімає під білосніжною пухнастою ковдрою. навесні пробуджується від зимового сну. все живе радіє довгоочікуваному теплу. літо теплою, кольоровою, ситцевою хусткою опускається на ніжну землю. в ясно-блакитному сонячному небі лунає спів птахів. легкі білі хмаринки безшумно пропливають у височині. в полях стрекочуть коники, дзижчать та перелітають з квітки на квітку бджоли. але поступово на зміну веселому літу розміреним кроком приходить осінь. це особлива пора року. за своєю красою вона не поступається жодному сезону.
отже, кожної пори року природа красива по-своєму.
объяснение:
- І тобі добрий, Галю! Як ся маєш?
- Я повертаюся з чудової прогулянки!
- О, розкажи мені, будь ласка, де ти сьогодні гуляла?
- Сьогодні мої дядька та тітка узяли мене з собою на прогулянку до весняного лісу.
- Чудово! А як воно там, у лісі?
- Там так гарно, ти собі просто не уявляєш! Навкруги зелено, листячко на деревах таке свіже, молоде! Пташки цвірінькають! Навіть соловейка почули, він співав у кущах!
- А квіти, квіти там зараз є?
- Авжеж! У лісі зараз багато різних квітів: блакитні, жовтенькі, біленькі… Шкода, що я не знаю, як вони усі називаються.
- А що тобі сподобалося найбільше?
- Конвалії, звісно! Ці квітки я ні точно з чим не переплутаю! Вони такі ніжні…
- Я щиро заздрю тобі, подруго!
- А як ти провела день? Тим ходила кудись на прогулянку?
- Ходила, авжеж! По нашій вулиці. Туди-сюди, туди-сюди…
- Знаєш, Катю, якщо ми ще раз вирушимо до лісу, я обов’язково по щоб тобі теж дозволили піти з нами!
- Це було б чудово! Ой, я так вдячна тобі!