в когось вона є. хтось її втратив. комусь вона не дає спокійно жити… хто вона взагалі така, ця совість? чи потрібна вона сучасній людині? питання не з легких. насамперед, треба розібратися, що таке совість.
як правило, про неї починають думати тоді, коли вона вже мучить людину. особливість совісті в тому, що вона не має чітких зовнішніх критеріїв. поняття совісті у кожної людини своє. вона надає людині орієнтир в світі її пріоритетів та вчинків. совість є оцінити свою поведінку з точки зору моральних цінностей конкретної людини. те, що для одного є неприйнятним, для іншого – деталь, не варта уваги.
на мою думку, совість – здатність людини до морального самоконтролю, що висвітлює всі думки та вчинки з позиції «добро/зло». якщо людина робить хибний крок, або помилковий вибір, чи просто кривдить близьку людину, наприклад, совість як внутрішній дзвіночок починає тривожити її, нагадуючи, та звертаючи увагу на те, що саме було зроблено неправильно. таким чином, людина має можливість виправити свою помилку та тим самим розвиватися як особистість.
але є такі люди, що не звертають уваги на совість. вони продовжують робити неправильні вчинки і врешті решт встають на темну сторону свого шляху. голос їхньої совісті не зникає, ні, але він слабшає та робиться зовсім нечутним. такі люди можуть наробити в своєму житті та житті близьких багато нещасть.
совість завжди йде рука об руку з добротою та чесністю. прислухайтеся до неї, це ваш безцінний помічник, який в будь-яку хвилину готовий прийти вам на , щоб зробити сильною, чесною, духовно розвиненою особистістю з гарною душею.
"наталка полтавка", як ми бачимо із заголовку, оповідає нам про долю звичайної української дівчини. наталка працьовита і щира, чуйна і дотепна, розумна і красива як зовні, так і душевно. наталка щиро кохає петра, вона віддано чекає на нього кілька років. проте обставини тиснуть на дівчину, мати схиляє до шлюбу з іншим. прекрасно описує автор і душевні переживання наталки, і громадську думку, згідно з якою шлюб за розрахунком сприймається як цілком нормальне явище. але найбільше захоплення викликає сила духу наталки, яка не хоче коритися долі, хоче сама творити свою долю, здобувати своє щастя.
наталка перемагає обставини! точніше, навіть не стільки сама наталка, скільки щире почуття її та петра, справжнє кохання долає всі перепони, виставлені життям. цікаво, як протиставляється у творі народна мудрість, народна мораль моралі "освічених верств", які, на відміну від простих людей, не бачать великої біди у тому, щоб поступитися почуттями заради вигідного шлюбу. вже вкотре ми розуміємо, що моральна краса і чистота людини зовсім не залежить від її соціального статусу. котляревський майстерно розмежовує вічні цінності та минущі, духовне та матеріальне.
український глядач побачив у творі відображення самого себе і свого життя. але ж ті часи давно минули, люди змінилися, змінилося життя. проте справжні шедеври слова не втрачають своєї актуальності. бо, попри будь-які зміни в житті суспільства і людей, є вічні теми і вічні проблеми нашого буття, як-от: справжнє кохання, щира дружба, чистота душі та боротьба за власне щастя. завдяки беззаперечному талантові і. котляревського навіть сучасний глядач бачить відображення власних переживань у цій п'єсі, бо, на щастя, сердечність і краса людської душі все ще є важливими для нас цінностями
в когось вона є. хтось її втратив. комусь вона не дає спокійно жити… хто вона взагалі така, ця совість? чи потрібна вона сучасній людині? питання не з легких. насамперед, треба розібратися, що таке совість.
як правило, про неї починають думати тоді, коли вона вже мучить людину. особливість совісті в тому, що вона не має чітких зовнішніх критеріїв. поняття совісті у кожної людини своє. вона надає людині орієнтир в світі її пріоритетів та вчинків. совість є оцінити свою поведінку з точки зору моральних цінностей конкретної людини. те, що для одного є неприйнятним, для іншого – деталь, не варта уваги.
на мою думку, совість – здатність людини до морального самоконтролю, що висвітлює всі думки та вчинки з позиції «добро/зло». якщо людина робить хибний крок, або помилковий вибір, чи просто кривдить близьку людину, наприклад, совість як внутрішній дзвіночок починає тривожити її, нагадуючи, та звертаючи увагу на те, що саме було зроблено неправильно. таким чином, людина має можливість виправити свою помилку та тим самим розвиватися як особистість.
але є такі люди, що не звертають уваги на совість. вони продовжують робити неправильні вчинки і врешті решт встають на темну сторону свого шляху. голос їхньої совісті не зникає, ні, але він слабшає та робиться зовсім нечутним. такі люди можуть наробити в своєму житті та житті близьких багато нещасть.
совість завжди йде рука об руку з добротою та чесністю. прислухайтеся до неї, це ваш безцінний помічник, який в будь-яку хвилину готовий прийти вам на , щоб зробити сильною, чесною, духовно розвиненою особистістю з гарною душею.
"наталка полтавка", як ми бачимо із заголовку, оповідає нам про долю звичайної української дівчини. наталка працьовита і щира, чуйна і дотепна, розумна і красива як зовні, так і душевно. наталка щиро кохає петра, вона віддано чекає на нього кілька років. проте обставини тиснуть на дівчину, мати схиляє до шлюбу з іншим. прекрасно описує автор і душевні переживання наталки, і громадську думку, згідно з якою шлюб за розрахунком сприймається як цілком нормальне явище. але найбільше захоплення викликає сила духу наталки, яка не хоче коритися долі, хоче сама творити свою долю, здобувати своє щастя.
наталка перемагає обставини! точніше, навіть не стільки сама наталка, скільки щире почуття її та петра, справжнє кохання долає всі перепони, виставлені життям. цікаво, як протиставляється у творі народна мудрість, народна мораль моралі "освічених верств", які, на відміну від простих людей, не бачать великої біди у тому, щоб поступитися почуттями заради вигідного шлюбу. вже вкотре ми розуміємо, що моральна краса і чистота людини зовсім не залежить від її соціального статусу. котляревський майстерно розмежовує вічні цінності та минущі, духовне та матеріальне.
український глядач побачив у творі відображення самого себе і свого життя. але ж ті часи давно минули, люди змінилися, змінилося життя. проте справжні шедеври слова не втрачають своєї актуальності. бо, попри будь-які зміни в житті суспільства і людей, є вічні теми і вічні проблеми нашого буття, як-от: справжнє кохання, щира дружба, чистота душі та боротьба за власне щастя. завдяки беззаперечному талантові і. котляревського навіть сучасний глядач бачить відображення власних переживань у цій п'єсі, бо, на щастя, сердечність і краса людської душі все ще є важливими для нас цінностями