Море... Море побачу. Почую волю, відчую силу ще не Знану. Незнану, незвичайну.
Ось і Одеса. Йду на море з товаришем. Мол, мур. Не вид-
Но моря. А чуємо, як воно шумить. Робітники залізо б'ють.
Повертаємо у ворота. На човнах рибу ловлять. Свистять ім
двома пучками — великий байдак спускають (П. Тичина).
А. Користуючись таблицею, визначте види односкладних ре-
чень. Якого виду односкладних речень немає в тексті?
Б. Чому у виділеному реченні немає ні підмета, ні присудка
Чи є воно повним?
1.Визорилось небо,поля потонули в імлі,у синіх смереках.
2.Місяць на небі,зіроньки сяють,тихо по морю човен пливе.
3.Пригріло сонечко,обсохла земля,потягло орача в поле.
4.Настало літо,й настали жнива.
5.Літо дбає-зима поїдає.
6.Стихла пісня-тихо стало над степом.
7.Добре бідному:в нього від багатства голова не болить.
8.Піднімаються грози на тлі вечорів,у тих грозах серця позливались громами.
9.У прибережних вербах щебече птастство.зелений комиш стоїть нерухомою лавою.
10.У пробуджену ниву лягають зернини,в своє лоно приймає їх тепла рілля..
ответ:Картина В. Климка «Туман на Поліссі» розкриває перед нами небачену до цього красу Поліського краю, налаштовує на ліричний лад, дарує можливість отримувати насолоду від життя кожної миті, відшукуючи щоденно диво серед звичайних, буденних днів.
Дивлячись на цей витвір мистецтва, одразу відчуваєш прохолоду літнього ранку, яка незважаючи на густющий туман, буває такою бажаною цією гарячою порою року. Контрастно, поряд з сивим туманом, що охопив змальовану галявину, виглядає блакитно-чисте, в деяких місцях ледве рожеве небо. На ньому ні хмаринки, здається ось-ось визирне ранкове, привітне сонечко і засяє своїми барвами.
Та поки що, розглядаючи картину, ми бачимо «закутану» у туман картину природи, яка манить своєю чистотою та недоторканістю. Зелена ковдра з густої трави, справляє враження, що тут ще не було людей і глядач, перший, кому відкрилася ця земна краса. Каміння, зображене на картині, доповнює це враження, схиляючи до думки, що таким воно було на протязі декількох століть і ніякі природні катаклізми не торкнулися цієї місцевості.
З обох боків картини височіють старі, кремезні дерева. Видно, що вони були свідками історії та знають багато таємниць цієї місцевості. Немов руки, тягнуться до землі їхні гілки, а крони – до сонця, адже життя прекрасне і воно продовжується.
Соковитою зеленню майорять кущі, які художник намалював між деревами. Вони стоять пересторогою на шляху до озера, зображеного на задньому плані картини. Озеро заросло травою і його води здаються похмурими та безрадісними.
Сама природа виступає живою істотою в цьому пейзажі. Дивишся, і здається, що зараз все прокинеться, оживе. На зміну Поліському затуманеному літньому ранку прийде новий, яскравий день.
Объяснение: