ответ: не боїться,недоробишся,не матиме,не бачив,непорушним.
Объяснение:
Написання не з дієсловом
Правопис НЕ з дієсловами
Окремо Разом
З усіма формами дієслова (крім дієприкметника) не звичайно пишеться окремо: не написати, не написав, не пишу, не писатиму, не пишучи, не написавши, не написано. У дієсловах неволити, ненавидіти, непокоїти, непритомніти, нехтувати, нетерпеливитися, нетямитися, нездужатися, незчутися, які без не не вживаються;
* Ці дієслова не слід сплутувати з дієсловами не здужати (не могти, не подолати), не покоїтися (не лежати, не спочивати), не славити (не прославляти), не стямитися (не прийти до тями, не встигнути збагнути), з якими не пишеться окремо.
Від дієслів з префіксом недо- треба відрізняти дієслова з префіксом до-, перед якими вжито заперечну частку не: не добачити (не помітити), не дослуха́тися (не прислуховуватися), не дотягнутися (не дістати). Разом не пишеться в префіксі недо-, який вказує на неповноту, половинчатість дії: недобачати (погано бачити), недочувати (погано чути), недочути (погано почути), недолюблювати (відчувати неприязнь), недосипати (мало спати), недоїдати (голодувати), недооцінювати (знижувати оцінку), недовиконувати (виконувати неповністю).
Якщо при дієприкметнику є слово, яке пояснює його, то не обов’язково пишеться окремо: не знаний (де?) тут; не бачений (доки?) ще; не чуваний (доки?) досі; не полоханий (ким?) ніким; не задоволений (як?) зовсім. Якщо при дієприкметнику нема пояснювального слова, то не можна писати і разом, і окремо, як із прикметником: незасіяне поле і поле не засіяне.
Слід розрізняти заперечне слово немає (його можна замінити формою нема), у якому не пишеться разом, і дієслово не має (він не має), з яким частка не пишеться окремо.
Казна-де, з діда-прадіда, день у день, аніяк, з ранку до вечора, де-не-де, пліч-о-пліч, згарячу, аніскільки, час від часу, по-батьківськи, опівночі, страшенно, будь-як, де-небудь, ні туди ні сюди, по-українському (або по-українськи), на зло, влітку, по-заячи.
І трохи правил, аби Ви орієнтувалися надалі)
Частки:
1. Разом пишуться частки «аби-, де, -сь, ані-, ні-, чи-, як-, що-, чим» (чимшвидше, якраз, ніскільки, анітрохи, дехто, абиде, хтось).
3. Окремо пишуться частки, коли між часткою й словом, якого вона стосується, стоїть інше слово (аби до кого, що ж до, якби ж то, все ж таки, будь на якому).
Прислівники:
1. Складні прислівники, утворені повторенням тих самих, синонімічних або антонімічних незмінних слів, пишуться через дефіс: ген-ген, ледве-ледве, вранці-рано, давним-давно, повік-віків, зроду-віку, врешті-решт, тишком-нишком, геть-чисто, більш-менш, сам-один, видимо-невидимо.
2. Через два дефіси пишуться прислівники пліч-о-пліч, віч-на-віч, всього-на-всього, будь-що-будь, хоч-не-хоч, як-не-як, де-не-де, коли-не-коли.
3. Перша частина пишеться окремо, а дві наступні — через дефіс у прислівниках не сьогодні-завтра, без кінця-краю, з діда-прадіда, з давніх-давен (але з усіх усюд).
4. Прислівникові сполучення, утворені повторенням того самого змінюваного слова в різних відмінках, пишуться окремо: кінець кінцем (називний + орудний відмінки), один одинцем, одним одно, раз у раз (називний + знахідний відмінки), день у день, рік у рік, раз у раз, сам на сам, час від часу, один в один, з дня на день, з ранку до вечора, з роду в рід, з кінця в кінець.
ответ: не боїться,недоробишся,не матиме,не бачив,непорушним.
Объяснение:
Написання не з дієсловом
Правопис НЕ з дієсловами
Окремо Разом
З усіма формами дієслова (крім дієприкметника) не звичайно пишеться окремо: не написати, не написав, не пишу, не писатиму, не пишучи, не написавши, не написано. У дієсловах неволити, ненавидіти, непокоїти, непритомніти, нехтувати, нетерпеливитися, нетямитися, нездужатися, незчутися, які без не не вживаються;
У дієсловах нездужати (хворіти), непокоїтися (турбуватися), неславити (ганьбити), нестямитися (втратити самовладання)*;
* Ці дієслова не слід сплутувати з дієсловами не здужати (не могти, не подолати), не покоїтися (не лежати, не спочивати), не славити (не прославляти), не стямитися (не прийти до тями, не встигнути збагнути), з якими не пишеться окремо.
Від дієслів з префіксом недо- треба відрізняти дієслова з префіксом до-, перед якими вжито заперечну частку не: не добачити (не помітити), не дослуха́тися (не прислуховуватися), не дотягнутися (не дістати). Разом не пишеться в префіксі недо-, який вказує на неповноту, половинчатість дії: недобачати (погано бачити), недочувати (погано чути), недочути (погано почути), недолюблювати (відчувати неприязнь), недосипати (мало спати), недоїдати (голодувати), недооцінювати (знижувати оцінку), недовиконувати (виконувати неповністю).
Якщо при дієприкметнику є слово, яке пояснює його, то не обов’язково пишеться окремо: не знаний (де?) тут; не бачений (доки?) ще; не чуваний (доки?) досі; не полоханий (ким?) ніким; не задоволений (як?) зовсім. Якщо при дієприкметнику нема пояснювального слова, то не можна писати і разом, і окремо, як із прикметником: незасіяне поле і поле не засіяне.
Слід розрізняти заперечне слово немає (його можна замінити формою нема), у якому не пишеться разом, і дієслово не має (він не має), з яким частка не пишеться окремо.
Казна-де, з діда-прадіда, день у день, аніяк, з ранку до вечора, де-не-де, пліч-о-пліч, згарячу, аніскільки, час від часу, по-батьківськи, опівночі, страшенно, будь-як, де-небудь, ні туди ні сюди, по-українському (або по-українськи), на зло, влітку, по-заячи.
І трохи правил, аби Ви орієнтувалися надалі)
Частки:
1. Разом пишуться частки «аби-, де, -сь, ані-, ні-, чи-, як-, що-, чим» (чимшвидше, якраз, ніскільки, анітрохи, дехто, абиде, хтось).
2. Через дефіс пишуться частки «казна-, хтозна-, будь-, -небудь, бо-, -но, -то, -от, -таки» (де-небудь, хтозна-який, як-от, пиши-но).
3. Окремо пишуться частки, коли між часткою й словом, якого вона стосується, стоїть інше слово (аби до кого, що ж до, якби ж то, все ж таки, будь на якому).
Прислівники:
1. Складні прислівники, утворені повторенням тих самих, синонімічних або антонімічних незмінних слів, пишуться через дефіс: ген-ген, ледве-ледве, вранці-рано, давним-давно, повік-віків, зроду-віку, врешті-решт, тишком-нишком, геть-чисто, більш-менш, сам-один, видимо-невидимо.
2. Через два дефіси пишуться прислівники пліч-о-пліч, віч-на-віч, всього-на-всього, будь-що-будь, хоч-не-хоч, як-не-як, де-не-де, коли-не-коли.
3. Перша частина пишеться окремо, а дві наступні — через дефіс у прислівниках не сьогодні-завтра, без кінця-краю, з діда-прадіда, з давніх-давен (але з усіх усюд).
4. Прислівникові сполучення, утворені повторенням того самого змінюваного слова в різних відмінках, пишуться окремо: кінець кінцем (називний + орудний відмінки), один одинцем, одним одно, раз у раз (називний + знахідний відмінки), день у день, рік у рік, раз у раз, сам на сам, час від часу, один в один, з дня на день, з ранку до вечора, з роду в рід, з кінця в кінець.