Іменники, що мають конкретне значення, подані в усіх рядках, ОКРІМ А Гадяч, Прилуки, Череповець, Київ
Б кавун, бавовна, календар, виноград
В паспорт, імператор, Галич, парта
Г чарівність, жалість, гідність, підлість
Д потяг, рік, суддя, секунда
2. Чоловічий рід мають усі іменники варіанта
А бязь, біль, туш, імпресаріо
Б степ, Дніпро, вугляр, кабукі
В обличчя, волосся, життя, знання
Г море, небо, місто, дерево
Д степ, собака, морок, салямі
3. З великої літери треба писати лише перше слово у власній назві
А П(п)івнічна Б(б)уковина
Б 3(з)олоті В(в)орота
В Є(е)вропейський С(с)оюз
Г П(п)резидент У(у)країни
Д С(с)хідна У(у)країна
1. Ощадливо втрачаю сили. - означено особове
2. Вживають компліменти здебільшого при зустрічі замість вітання. - неозначено-особове
3. Поклади мені руку в руку, в очі глянувши, не моргай. - означено особове
4. Усіх покарано цією зимою. - безособове
5. Змалку звикайте до праці! - узагальнено-особове
6. У школі готуються до свята рідної мови. - неозначено-особове
7. Взимку прогнозують епідемію грипу. - неозначено-особове
8. До схід сонця ідемо в поле. - означено особове
9. Про зорі, про сонце, про місяць згадуватимуть на уроці. - неозначено-особове
10. Довго спатимеш – з боргами вставатимеш. - узагальнено-особове
11. Стало якось спокійно в лісі. Спокійно і буденно. - безособове
12. З боргами вставатимеш, якщо довго спатимеш. - узагальнено-особове
13. Тим часом розвиднялося, світало. - безособове
14. Усіх покарано цією зимою. - безособове
15. Визначай смак не по шкарлупі, а по ядру. - узагальнено-особове
16. Так сумно стало на душі. - безособове
17. У малиннику тихо. - називне
18. Нема в світі України, немає другого Дніпра.
19. Приємно запахло ще й салом, часником і свіжими плескачами. - безособове
20. Опустіться, тихі зорі, синові під вії. - означено особове
Уже на порозі затишної оселі моєї бабусі я вловлюю запах пиріжків. Ох, ці пиріжки! Вони такі смачнючі! Ми всі її онуки тільки й мріємо скоріше приїхати до неї в гості на пиріжки. Бо її пиріжки, на наше переконання, — це неперевершений кулінарний витвір мистецтва. Бабуся знає, як ми полюбляємо її пиріжки, тому завжди до нашого приїзду намагається приготувати чималенько.
Мені приємно гати, як бабуся готує цей неповторний виріб з неземним смаком. Спершу вона готує запарку з молока, борошна, цукру та дріжджів. Поки запарка настоюється, щоб почати підходити, тобто мають з'явитися бульбашки, вона готує "поле діяльності". Усе з кухонного столу прибирається, бо віднині на цьому плацдармі будуть з'являтися пухкенькі, пахучі, візерунчасті пиріжечки. Бабуся кожен пиріжок прикрашає то листочком, то колосочком, то зубчиками, то якимись квіточками.
Я помітила, що бабуся завжди вдягає чистенький білий фартушок, ніби готується до якогось святкового дійства. А ще вона посміхається до кожного пиріжка ще й примовляє: "От славний козачок! А ходи-но до свого війська!" — і саджає його в рядочок до інших на лист. Коли стрункі ряди пиріжків — козачків заповнені, вона змащує їх яйцем, збитим із молоком. До того ж робить це великою гусячою пір'їною.
Для мене це якесь чародійство: і пір'їна, і примовляння бабусі, і її святковий вигляд. Може, тому й пиріжки такі смачні — пресмачні.