Мені потрібен діалог « Хороші друзі дістаються тому, хто сам вміє бути хорошим другом» з дієприслівниковими , дієприкметниковими зворотами та прислівниками
Якби мене спитали про те, яку пору року я люблю найбільше, відповіла б: «Звичайно, весну». Весна, по-моєму, - найчудовіша пора року!
Навесні все на землі пробуджується до нового життя. Тане сніг, з'являється молода травичка, на деревах розкриваються бруньки. Навесні прилітають до нас перелітні птахи, починають робити кубельця, готувати домівки для майбутніх пташенят.
Я люблю гати за природою навесні. Люблю дивитися, як усе навкруги оновлюється, відчувати духмяний аромат рослин, - і на душі стає легко і радісно.
Хочеться стати птахом, здійнятися високо в небо і звідти подивитися на природу, що ожила.
Весна - це оновлення в житті, саме за це я люблю її.
У незнайомому лісі Уперше в житті Сашко був у справжньому лісі. Переважали тут сосни. Високі, стрункі, жовтокорі, вони змикалися вгорі рясним гіл-лям. Сашко змалку відрізняв сосну від ялини. Принесе, бувало, мати під Новий рік невеличку пишну сосну, прикрасить блискучими кулька-ми, обвішає цукерками і каже: «Оце тобі, Саш-ку, ялинка. Грайся, друзів запроси». Та хлопець добре знає, що це сосна. Ялинка акуратніша, стрункіша, у неї короткі голочки, а в сосни довгі, звисають китицями. Ось хоровод струнких берізок. Вони, як ті шестикласниці на перерві, збіглися пошепотіти. А що то за деревце таке кремезненьке на га-лявині? Наче клен, проте листя трохи інакше ви-різьблене, округліше.У лісі духмяно пахло хвоєю і різнотрав’ям, було вогкувато, навіть задушливо. Часом, коли ліс густішав і юного мандрівника щільною сті-ною обступали де-рева, його проймав легенький острах. І знов аж по-темніло в лісі – так густо зійшлися де-рева. Чутливі вуха заполонив багатого-лосий хор лісового птаства. Дивно, але раніше Сашко не помічав пташиного гомону. Скрекоче сорока, кує зозуля, а шпак старається за цілий колектив: він уміє і по-жаб’ячому, і навіть по-солов’їному... Птахи плакали й реготали, схлипували, свистіли, зітха-ли (За К.Світличним).
Навесні все на землі пробуджується до нового життя. Тане сніг, з'являється молода травичка, на деревах розкриваються бруньки. Навесні прилітають до нас перелітні птахи, починають робити кубельця, готувати домівки для майбутніх пташенят.
Я люблю гати за природою навесні. Люблю дивитися, як усе навкруги оновлюється, відчувати духмяний аромат рослин, - і на душі стає легко і радісно.
Хочеться стати птахом, здійнятися високо в небо і звідти подивитися на природу, що ожила.
Весна - це оновлення в житті, саме за це я люблю її.
Уперше в житті Сашко був у справжньому лісі. Переважали тут сосни. Високі, стрункі, жовтокорі, вони змикалися вгорі рясним гіл-лям. Сашко змалку відрізняв сосну від ялини. Принесе, бувало, мати під Новий рік невеличку пишну сосну, прикрасить блискучими кулька-ми, обвішає цукерками і каже: «Оце тобі, Саш-ку, ялинка. Грайся, друзів запроси». Та хлопець добре знає, що це сосна. Ялинка акуратніша, стрункіша, у неї короткі голочки, а в сосни довгі, звисають китицями. Ось хоровод струнких берізок. Вони, як ті шестикласниці на перерві, збіглися пошепотіти. А що то за деревце таке кремезненьке на га-лявині? Наче клен, проте листя трохи інакше ви-різьблене, округліше.У лісі духмяно пахло хвоєю і різнотрав’ям, було вогкувато, навіть задушливо. Часом, коли ліс густішав і юного мандрівника щільною сті-ною обступали де-рева, його проймав легенький острах. І знов аж по-темніло в лісі – так густо зійшлися де-рева. Чутливі вуха заполонив багатого-лосий хор лісового птаства. Дивно, але раніше Сашко не помічав пташиного гомону. Скрекоче сорока, кує зозуля, а шпак старається за цілий колектив: він уміє і по-жаб’ячому, і навіть по-солов’їному... Птахи плакали й реготали, схлипували, свистіли, зітха-ли (За К.Світличним).