Максим Рильский писав : "Мода -це умовна , дуже умовна красиаість -чи потворність , яка лоскоче нерви тим , кому такого лоскоту хочеться " Чи існує мода на слова ? Викладіть свої мвркування в письмовій формі.
1. Моє місто має назву Одесса. 2.До XVI століття Одеса мала назву Кочубіїв, а до 1795 року — Хаджибе́й, що з османської — той, що побував у Мецці. Наприкінці XIV — початку XV століття північно-західне Причорномор'я перейшло під владу Великого князівства Литовського, це пов'язано з іменем польського шляхтича Кочуби Якушинського. Уперше назва Одеса з'явилася 10 (21) січня 1795 року[8]. Назва може бути пов'язана з давньогрецькою колонією Одессо́с (нині встановлено, що колонія знаходиться на місці міста Варна). Наприкінці XVIII століття була традиція називати міста грецькими іменами (наприклад, Ольвіополь,Севастополь, Сімферополь, Тирасполь тощо). Є також інша версія про те, що назва «Одеса» пішла від санскритського Godesha (або Godesa)[9].Місто має багато «народних назв». Поширеною є «Одеса-мама»[10], що має жаргонне походження і є скороченням від «Одеса-мама, Ростов-папа». Час від часу вживаються такі порівняння, назви та словосполучення, як «Перлина Чорного моря», «Південна Пальміра»[11] (у порівнянні з Пальмірою — містом дивовижної краси; «Північна Пальміра» — Санкт-Петербург), «Південна столиця», «Столиця гумору»[12] тощо. 3. Одеса розташована на північно-західному узбережжі Чорного моря, на перетині шляхів з Північноїта Центральної Європи на Близький Схід та в Азію, у центрі Одеської області, між Біляївським,Овідіопольським та Комінтернівським районами. Місто знаходиться у східноєвропейському часовому поясі. Площа міста сягає 162,42 км²[1], густота населення — 6240,7 осіб/км²[2]. Джерела питної води на території міста нині — це бюветні комплекси, а також централізоване постачання водою[ru] Одеси та прилеглих околиць, що здійснюється з річки Дністер по 40-кілометровомуводогіну через водозабір в місті Біляївка[17]. Поблизу міста знаходяться три великих лимани:Куяльницький, Хаджибейський та Сухий.
Місто розташоване на відстані близько 39 кілометрів від кордону з Молдовою. Зокрема, саме така відстань між Одесою та пунктом пропуску через державний кордон України «Маяки-Удобне».[18]Одеса розташована у Причорноморській низовині. Середня висота міста над рівнем моря — 50 метрів. Найвища точка Одеси — Жевахова гора (65 метрів над рівнем моря), а найнижча — Куяльницький лиман (4,2 метри нижче рівня моря).
4.Цього незнаю. Не живу в Одессі та ніколи там не була.
1) Костянтин Ушанський, 2) Стейсі Гардер,4) Соломка Микола Вікторович,5)Валіхновський Ростислав Володимирович,6)Барановський Микола Олександрович закінчив географічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1984) за спеціальністю «Географ, економіко-географ. Викладач». З 1986 року і дотепер працює у Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя. 1993 року захистив кандидатську дисертацію «Територіальна організація пересувних форм обслуговування сільського населення Чернігівської області» (керівник — к.е.н., професор В. М. Юрківський) в Інституті географії НАН України. Упродовж 2007—2010 рр. навчався у докторантурі при кафедрі економічної та соціальної географії Київського національного університету імені Миколи Гоголя. Докторську дисертацію «Сільські депресивні території України: теоретико-методологічні засади суспільно-географічного дослідження» (науковий консультант — д.е.н., проф. Я. Б. Олійник) захистив 2010 році у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.
7) Роман Труба, 8) Френк Робінсон, 9) Лисянський Юрій Федорович
2.До XVI століття Одеса мала назву Кочубіїв, а до 1795 року — Хаджибе́й, що з османської — той, що побував у Мецці. Наприкінці XIV — початку XV століття північно-західне Причорномор'я перейшло під владу Великого князівства Литовського, це пов'язано з іменем польського шляхтича Кочуби Якушинського. Уперше назва Одеса з'явилася 10 (21) січня 1795 року[8]. Назва може бути пов'язана з давньогрецькою колонією Одессо́с (нині встановлено, що колонія знаходиться на місці міста Варна). Наприкінці XVIII століття була традиція називати міста грецькими іменами (наприклад, Ольвіополь,Севастополь, Сімферополь, Тирасполь тощо). Є також інша версія про те, що назва «Одеса» пішла від санскритського Godesha (або Godesa)[9].Місто має багато «народних назв». Поширеною є «Одеса-мама»[10], що має жаргонне походження і є скороченням від «Одеса-мама, Ростов-папа». Час від часу вживаються такі порівняння, назви та словосполучення, як «Перлина Чорного моря», «Південна Пальміра»[11] (у порівнянні з Пальмірою — містом дивовижної краси; «Північна Пальміра» — Санкт-Петербург), «Південна столиця», «Столиця гумору»[12] тощо.
3. Одеса розташована на північно-західному узбережжі Чорного моря, на перетині шляхів з Північноїта Центральної Європи на Близький Схід та в Азію, у центрі Одеської області, між Біляївським,Овідіопольським та Комінтернівським районами. Місто знаходиться у східноєвропейському часовому поясі. Площа міста сягає 162,42 км²[1], густота населення — 6240,7 осіб/км²[2]. Джерела питної води на території міста нині — це бюветні комплекси, а також централізоване постачання водою[ru] Одеси та прилеглих околиць, що здійснюється з річки Дністер по 40-кілометровомуводогіну через водозабір в місті Біляївка[17]. Поблизу міста знаходяться три великих лимани:Куяльницький, Хаджибейський та Сухий.
Місто розташоване на відстані близько 39 кілометрів від кордону з Молдовою. Зокрема, саме така відстань між Одесою та пунктом пропуску через державний кордон України «Маяки-Удобне».[18]Одеса розташована у Причорноморській низовині. Середня висота міста над рівнем моря — 50 метрів. Найвища точка Одеси — Жевахова гора (65 метрів над рівнем моря), а найнижча — Куяльницький лиман (4,2 метри нижче рівня моря).
4.Цього незнаю. Не живу в Одессі та ніколи там не була.
5. Це вже твій власний висновок.
1) Костянтин Ушанський, 2) Стейсі Гардер,4) Соломка Микола Вікторович,5)Валіхновський Ростислав Володимирович,6)Барановський Микола Олександрович закінчив географічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1984) за спеціальністю «Географ, економіко-географ. Викладач». З 1986 року і дотепер працює у Ніжинському державному університеті імені Миколи Гоголя. 1993 року захистив кандидатську дисертацію «Територіальна організація пересувних форм обслуговування сільського населення Чернігівської області» (керівник — к.е.н., професор В. М. Юрківський) в Інституті географії НАН України. Упродовж 2007—2010 рр. навчався у докторантурі при кафедрі економічної та соціальної географії Київського національного університету імені Миколи Гоголя. Докторську дисертацію «Сільські депресивні території України: теоретико-методологічні засади суспільно-географічного дослідження» (науковий консультант — д.е.н., проф. Я. Б. Олійник) захистив 2010 році у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.
7) Роман Труба, 8) Френк Робінсон, 9) Лисянський Юрій Федорович