Ця дружба дещо відрізняється від звичайної дружби. Ця дружба містить у собі інтимене спілкування, взаємодо та довіру один одному. Але обидва види дружби, як товаристська так і по етицы повинны збурыгатись людьми. Якщо люди не э друзями вони використовують друг друга для своіх цілей. А ті хто дружать до один одному не вимагаючи за це щось. Дружба не є звичайною позикою на час, вона назавжди залишаеться. І ось саме дружба по етиці дає змогу бути відвертими один до одного, честними та доброзичливими. Дружба - найнеобхідніше у всіому світі.
Малесенький їжачок, що жив у нірці, одного літнього погожого дня вирішив прогулятись.
Вийшов їжачок з дому і захоплено подивився довкола: ранкове сонечко посміхалося сонному лісу,яскраві квіти раділи, що прийшов новий день, чувся стукіт дятла і солов'їна пісня.
Їжачок так захопився гаючи за такою красою, і не помітив, як зітнувся з зайченям.
- Пробач, я тебе не побачив.
- Нічого, -- відповіло зайчик. - Мене звуть Вухастик.
- А я - Круглячок. Нумо гратися разом, - запропонував їжачок.
Так вони і подружились.
Гралися їжачок з зайченям цілий день то у схованки, то у доганялки гали за яскравими метеликами, тоді дивились, як у річці "плавають" хмарки, а ввечері стомлені, але задоволені попрощались.
Їжачок вдома розповів батькам про зайчика і пішов спати. І снився йому друг Вухастик
.
Це був чудовий зимовий день. До Нового року залишався лише тиждень. На вулиці падав пухнастий сніг, бігали гомінкі діти. Настав вечір. Надворі нікого… Лише тихенько шелестять голі дерева. Але все ж, якщо приглянутись, у кутку хтось стоїть. Але хто ж ці два сніговичка. Їх зліпили ще на минулому тижні, і вони подружилися.Їх звуть Льодик і Сніжок. Сніжок – дуже добрий сніговик, котрого зліпили з любов'ю. У нього замість носа помаранчева морквинка. А Льодик- все ж не він у цьому винен - злий. Його зліпили лише для сміху. Носика у нього зовсім немає, але є ротик, викладений з камінців.
Сніжок дуже довіряв Льодику, хоча Льодик не завжди виконував прохання Сніжка. А Льодик категорично відмовлявся довіряти Сніжку. Одного разу стався ось який випадок. Через вулицю, на якій стояли сніговички, проходив злий хлопчисько. Він підійшов до Льодика і Сніжка, які стояли поруч, і промовив, глянувши на Льодика: - Ги-ги! Оце так сміховисько! Фу! Треба зрушити цю гидоту. І вже протягнув руку до голови сніговика. Льодик заплющив очі в очікуванні удару. Але тут почувся шурхіт, і голова Сніжка опинилася на голові хлопчиська. -О-йо-йой! А-а-а!,- несамовито загорлопанив той. Коли хлопчисько пішов, Льодик почав збирати голову друга, він дуже старався і в нього вийшло! Коли Сніжок подивився на Льодика, той усміхався, вперше у житті. Навесні по землі текло безліч струмочків. Серед них - два. І ці два особливі – вони були найкращими друзями.
Дружба по етиці
Ця дружба дещо відрізняється від звичайної дружби. Ця дружба містить у собі інтимене спілкування, взаємодо та довіру один одному. Але обидва види дружби, як товаристська так і по етицы повинны збурыгатись людьми. Якщо люди не э друзями вони використовують друг друга для своіх цілей. А ті хто дружать до один одному не вимагаючи за це щось. Дружба не є звичайною позикою на час, вона назавжди залишаеться. І ось саме дружба по етиці дає змогу бути відвертими один до одного, честними та доброзичливими. Дружба - найнеобхідніше у всіому світі.
ось дві казочки вибереш..!
Малесенький їжачок, що жив у нірці, одного літнього погожого дня вирішив прогулятись.
Вийшов їжачок з дому і захоплено подивився довкола: ранкове сонечко посміхалося сонному лісу,яскраві квіти раділи, що прийшов новий день, чувся стукіт дятла і солов'їна пісня.
Їжачок так захопився гаючи за такою красою, і не помітив, як зітнувся з зайченям.
- Пробач, я тебе не побачив.
- Нічого, -- відповіло зайчик. - Мене звуть Вухастик.
- А я - Круглячок. Нумо гратися разом, - запропонував їжачок.
Так вони і подружились.
Гралися їжачок з зайченям цілий день то у схованки, то у доганялки гали за яскравими метеликами, тоді дивились, як у річці "плавають" хмарки, а ввечері стомлені, але задоволені попрощались.
Їжачок вдома розповів батькам про зайчика і пішов спати. І снився йому друг Вухастик
.
Це був чудовий зимовий день. До Нового року залишався лише тиждень. На вулиці падав пухнастий сніг, бігали гомінкі діти. Настав вечір. Надворі нікого… Лише тихенько шелестять голі дерева. Але все ж, якщо приглянутись, у кутку хтось стоїть. Але хто ж ці два сніговичка. Їх зліпили ще на минулому тижні, і вони подружилися.Їх звуть Льодик і Сніжок. Сніжок – дуже добрий сніговик, котрого зліпили з любов'ю. У нього замість носа помаранчева морквинка. А Льодик- все ж не він у цьому винен - злий. Його зліпили лише для сміху. Носика у нього зовсім немає, але є ротик, викладений з камінців.
Сніжок дуже довіряв Льодику, хоча Льодик не завжди виконував прохання Сніжка. А Льодик категорично відмовлявся довіряти Сніжку. Одного разу стався ось який випадок. Через вулицю, на якій стояли сніговички, проходив злий хлопчисько. Він підійшов до Льодика і Сніжка, які стояли поруч, і промовив, глянувши на Льодика:
- Ги-ги! Оце так сміховисько! Фу! Треба зрушити цю гидоту. І вже протягнув руку до голови сніговика. Льодик заплющив очі в очікуванні удару. Але тут почувся шурхіт, і голова Сніжка опинилася на голові хлопчиська.
-О-йо-йой! А-а-а!,- несамовито загорлопанив той. Коли хлопчисько пішов, Льодик почав збирати голову друга, він дуже старався і в нього вийшло! Коли Сніжок подивився на Льодика, той усміхався, вперше у житті. Навесні по землі текло безліч струмочків. Серед них - два. І ці два особливі – вони були найкращими друзями.