Міфи наших предків
(З)(давніх)давен ще (з)(діда)прадіда в(и,е)сною поч(е,и)наючи од (В,в)ел(е,и)кодня грают(ь?) в ігри. Піс(ь)ні що співали під час обрядів// в(и,е)снянки(-/?)заклич(ь)ки бо «закликали» в(и,е)сну та добрий урожай. В(и,е)с(ь)нянки майже завжди супроводжували тан(ь)цювал(ь)ними рухами окремі з яких чітко нагадували процес обробле(н,нн)я з(и,е)млі// оранки сівби косовиці// й пояснювали словами// А ми сіяли сіяли Ось так ось так рвут(ь) мак.
(У,В)сі в(и,е)сняні ігри вигадані на міфічній основі// вони стосую(ць/ть)ся світлих і темних небесних сил (у,в) них ми бач(и,е)мо копію того що діє(ць/ть)ся в(и,е)сною на небі й на з(и,е)млі.
У в(и,е)снянках бач(и,е)мо три головні форми руху дівчат та хлопців// по колу поплута(н,нн)ий і рух двох прот(и,е)лежних рядів. Так грают(ь?) у (К,к)ороля, (З,з)айчика, (П,п)ерепілочку. (У,В) ін(ь)шій грі дівч(е,и)на стає пос(и,е)р(и,е)д кола її наз(и,е)вают(ь?) царівною. Хлопец(ь?-)царенко має вив(и,е)сти її з кола.
П(и,е)р(и,е)хідним (у,в)важали св(’?-)ято (Ж,ж)айворонків або (С,с)орока (М,м)уч(и,е)(н,нн)иків. За давнім повір(’?-)ям в(и,е)сну з вирію пр(и,е)носят(ь?) на своїх крилах птахи. Щоб пр(и,е)скорити їх пр(и,е)лі(т,д) діти співаючи пісен(ь) носили с(и,е)лом вип(и,е)че(н,нн)их із духм(’?-)я(н/нн)ого тіста «жайворонків».
(До)речі у деяких іграх бачимо фігуру руху покручену як наприкла(т,д) (в,у) (К,к)р(е,и)вому тан(ь)ці коли заб(и,е)вают(ь) у з(и,е)млю три кілк(а,и) б(и,е)ру(ць/ть)ся за руки в два ряд(а,и) й крутя(ць/ть)ся помі(ж,ш) ними повторюючи рух хмар на небі.
ответ:Коли я вперше почула її пісні, то одразу закохалася в них. І коли мені, ще школярці тоді, сказали, що співає американка – я не повірила. Вслухалася в її тонкий, чистий та прозорий голос, і лише легкий акцент видавав закордонну співачку. Творчість Квітки не перестає дивувати мене й сьогодні, кожного разу я відкриваю її по-новому, а її пісня надихає. У ній все – ліричність та емоційність, глибина і проникливість, життєва мудрість, якась первісна гармонія і спокій. Тут немає пафосу і позірної риторичності. Її голос звучить плавно, без напруги і надмірності, але в ньому повно життєвої сили і крику душі. А коли слухаєш її пісні, то завжди відпочиваєш і наповнюєшся почуттям любові й… туги, немов наслідуючи символічні слова пісні «Два кольори», де любов і журба завжди поряд. Навіть весела пісня у неї звучить тужливо-сумно. У цих піснях – вся Квітка Цісик, емоційна, сильна, вольова. Ця сила духу передається всім, і її голос неможливо не слухати. Якась космічна скорбота і туга, яка так властива українському народу, розлита у її піснях.
Объяснение:
Відповідь:
Сюжет книги динамічний. Він буде цікавий і дорослим, і малим. Автор уміло знайшов золоту середину у викладі. Твір і складний, і простий водночас. Кожен персонаж є особливим, по-своєму надихаючим. Ну і, звичайно, пізнавальний підтекст, який прочитується чи не в кожному рядку. Роман розрахований на широку аудиторію, проте україномовну. Адже деякі слова будуть не дуже зрозумілі. Як от, наприклад, слово «джури», що означає «зброєносці». Особисто мої враження від книги «Джури козака Швайки» дуже позитивні. Цей роман я прочитала декілька разів. І він багато чому мене навчив: любити рідний край, поважати історію. А цікавий сюжет захопив настільки, що не можна було відірватися. Тому, раджу прочитати роман Володимира Рутківського абсолютно всім.
Пояснення:
таке підходить?